Чи готові ви до моніторингу активності мозку на робочому місці? Або як нейротехнології входять в наше життя

Нейротехнології стають дедалі доступнішими, і тепер їх використовують не лише в лабораторіях, а й на робочих місцях — в офісах, аеропортах, фабриках та фермах. Найцікавіші проєкти в цій галузі — ізраїльський стартап InnerEye, який пропонує надлюдські здібності для працівників, і нейротех-компанія Emotiv, що постачає пристрої для відстеження роботи мозку.

Прояснимо відразу: доступні на цей час нейротехнології не дозволяють читати думки. Датчики виявляють електричну активність у різних відділах мозку та аналізують патерни цієї активності, які можуть корелювати з різними почуттями чи фізіологічними реакціями, такими як стрес, зосередженість чи реакція на зовнішні подразники.

Електроенцефалографія (ЕЕГ) — технологія, яка існує вже близько століття і широко використовується як у медицині, так і нейродослідженнях. Для збору даних до шкіри голови користувача за допомогою спеціального гелю кріплять електроди, які приймають електричні сигнали від нейронів у різних відділах мозку. Чим більше електродів, тим точніше можна визначити, які нейрони пов’язані з тими чи іншими електричними сигналами.

Але нещодавно ЕЕГ вийшла за межі клінік та лабораторій і стала застосовуватись на споживчому ринку. Це сталося завдяки появі нового класу «сухих» електродів, які можуть працювати без гелю, суттєвому скороченню необхідної кількості електродів та досягненнями у галузі штучного інтелекту, які значно спрощують інтерпретацію даних. Деякі ЕЕГ-гарнітури навіть доступні звичайним споживачам і коштуватимуть кілька сотень доларів.

Хоча громадськість, можливо, ще не прийняла технології, експерти кажуть, що вона вже є зрілою і готова до комерційного застосування. Це не наукова фантастика. Це цілком реально», — каже Джеймс Джордано, керівник відділу досліджень нейроетики Медичного центру Джорджтаунського університету.

Як працює технологія InnerEye

Ізраїльський стартап InnerEye використовує глибоке навчання, щоб розподілити сигнали ЕЕГ на цільові та нецільові відповіді. Метою може бути все, що може розпізнати натренований людський мозок: зброю на знімку з рентгенівського сканера, пухлини на медичних зображеннях, хворі рослини або дефекти продукції.

Людський мозок дуже швидко опрацьовує візуальні образи. Наприклад, щоб ухвалити рішення, чи є на рентгенівському знімку пістолет, йому потрібно лише 300 мс. Набагато більше часу займають когнітивні та моторні процеси, що відбуваються після ухвалення рішення — планування реакції (наприклад, вимовити щось або натиснути кнопку) та подальше виконання цієї реакції.

Якщо пропустити ці етапи та використовувати ЕЕГ для прямого доступу до висновків систем візуальної обробки мозку та прийняття рішень, завдання розпізнавання образів будуть виконуватися набагато швидше. Користувачеві більше не потрібно активно думати: для експерта достатньо одного швидкоплинного першого враження, щоб його мозок точно визначив, що знаходиться на зображенні.

Втім, хоча технологія InnerEye не вимагає активного ухвалення рішень, користувачеві необхідно пройти навчання та зосередитись. Він повинен бути експертом у цьому завдання і вміти розпізнавати цілі певного типу, чи то вогнепальну зброю, чи пухлини. Йому доведеться приділяти пильну увагу тому, що він бачить — не можна просто абстрагуватися і дозволити зображенням мелькати.

Система InnerEye дуже точно вимірює концентрацію, і, якщо користувач закриє очі або на мить відволічеться, система це виявить і знову покаже пропущені зображення.

Роль людського мозку є особливо важливою для класифікації даних, які можна неоднозначно інтерпретувати. Наприклад, добре навчена програма може досить точно визначити, чи є на рентгенівському знімку валізи зброя.

Але якщо потрібно помітити щось незвичайне, то потрібний людський досвід.

«Ми можемо бачити цю невизначеність у мозкових хвилях. Ми помічаємо невпевненість, – каже засновник InnerEye та головний технічний директор Амір Гева. — Люди мають унікальну здатність розпізнавати та контекстуалізувати новизну, що є суттєвою перевагою системи InnerEye перед класифікаторами зображень засновані на роботі штучного інтелекту».

У компанії вважають, що використання системи InnerEye є позитивним досвідом людей.

«Коли ми починаємо працювати з новими користувачами, перший досвід трохи приголомшує, – каже Вайсман. — Але за один чи два сеанси люди звикають і їм це починає подобатися».

У програмі перевірки безпеки три зображення в секунду — це приблизно на порядок швидше, ніж експерт може зробити вручну.

У InnerEye кажуть, що система дозволяє набагато меншій кількості людей обробляти набагато більше даних, при цьому всього два експерти-людини одночасно контролюють 15 сканерів безпеки, які підтримуються системою розпізнавання зображень зі штучним інтелектом, яка одночасно навчається, використовуючи вихідні дані людського мозку.

Нині InnerEye співпрацює з кількома аеропортами по всьому світу у рамках пілотних проєктів. І це не єдина компанія, яка працює над використанням нейротехнологій на робочому місці.

Як працює технологія відстеження мозку Emotiv

Компанія з Сан-Франциско Emotiv була заснована 11 років тому і вже випустила три моделі легких гарнітур для сканування мозку. Досі компанія в основному продавала своє обладнання нейробіологам, а побічний бізнес був націлений на розробників додатків або ігор, які керуються за допомогою мозку.

Emotiv почала рекламувати свою технологію як корпоративне рішення лише цього року, коли випустила свою четверту модель, систему MN8, в якій датчики сканування мозку розміщені у непомітних навушниках Bluetooth.

Тан Ле, CEO і співзасновниця Emotiv, вважає, що нейротехнології — перспективний напрямок для пристроїв, що носять, який дозволить отримувати об’єктивні «мозкові показники» психічних станів, відстежувати та розуміти когнітивний та психічний добробут користувачів.

«Я думаю, розумно припустити, що через п’ять років це буде досить поширене», — говорить Тан Ле, CEO і співзасновниця Emotiv.

Коли компанія використовує систему MN8, її працівники отримують інформацію про свій рівень концентрації та стресу, а менеджери – агреговані та анонімні дані про команду.

Emotiv представила свою технологію саме тоді, коли світ активно обговорює майбутнє робочого місця. Працівники сперечаються з роботодавцями з приводу планів повернення в офіс після пандемії, і компанії все частіше використовують програмне забезпечення, щоб стежити за співробітниками — чи то штатні, чи тимчасові співробітники, які працюють в офісі чи віддалено.

Ле підтверджує, що Emotiv усвідомлює це і ретельно вибирає партнерів.

«Антиутопічний потенціал цієї технології не вислизнув від нас», — говорить Тан Ле.

«Тому ми дуже уважно ставимося до вибору партнерів, які хочуть запровадити цю технологію відповідальним чином — вони мають щире бажання допомагати співробітникам і розширювати їхні можливості», — додає вона.

Лі Деніелс, консультант, який працює у глобальній компанії з надання послуг у сфері нерухомості JLL, останнім часом спілкувався з багатьма керівниками вищої ланки.

«Вони стурбовані, – каже Деніелс. В офіс повертається не так багато людей, як передбачалося — гібридна модель нікуди не подінеться, і вона дуже складна».

Керівники приходять до Деніелса з питанням, як керувати гібридною робочою силою. Саме тут вступають у справу нейротехнології.

Emotiv у партнерстві з JLL використовують навушники MN8, щоб допомогти клієнтам збирати «по-справжньому наукові дані» про увагу працівників, їх розсіяність та рівень стресу, а також про те, як ці фактори впливають на продуктивність та добробут.

Також технологія дозволяє проводити короткострокові експерименти, щоб відстежувати реакцію на нові інструменти та умови. Наприклад, можна порівнювати продуктивність співробітників в офісі та віддалених працівників.

CTO Emotiv Джефф Маккеллар вважає, що нова система MN8 буде успішною завдяки своєму зручному формфактору: багатофункціональні навушники також дозволяють користувачеві слухати музику та відповідати на телефонні дзвінки. Недолік лише в тому, що вони забезпечують лише два канали передачі даних про мозкову активність.

«Очевидно, що у двох датчиках менше інформації, але ми змогли отримати досить багато актуальної інформації», — говорить Маккеллар.

Якщо працівник довго зазнає стрес, система може порекомендувати йому зробити перерву. Користувач може провести й власний експеримент, щоб з’ясувати, який вид діяльності під час перерви найкраще відновлює його настрій та концентрацію, наприклад, прогулянка, чашка кави чи розмова з колегою.

Думка фахівців з нейроетики

У той час як користувачі MN8 можуть легко отримати доступ до даних зі свого власного мозку, роботодавці не бачать даних про мозок окремих працівників. Натомість вони отримують агреговані дані, що демонструють ситуацію про команду загалом. Це допомагає відстежити, в які дні та години працівники продуктивніше працюють, або як важливе оголошення впливає на загальний рівень стресу працівників.

Emotiv наголошує, наскільки важливо, щоб дані були анонімними: це захистить особисте життя людей і не дозволить підвищувати чи звільняти їх на основі показників мозку.

За словами Ле, якщо група надто мала, щоб забезпечити анонімність, система не ділитиметься цими даними із роботодавцями. Вона також передбачає, що використання пристрою буде добровільним: наприклад, у рамках програми страхування працівників.

Проте працівники все ще можуть бути стурбовані тим, що роботодавці якимось чином використовуватимуть ці дані проти них. Карен Роммельфангер, засновниця Інституту нейроетики, поділяє цю думку.

«Я думаю, що є значний інтерес до використання таких технологій з боку роботодавців. Але не знаю, наскільки це цікаво для співробітників», — каже вона.

Проте експерти сумніваються, що такі інструменти найближчим часом стануть звичайним явищем і будуть прийняті працівниками. Найлегше уявити їх у промислових умовах, де короткочасна відсутність уваги може призвести до нещасних випадків, травм та збитків прибутку компанії.

Легко уявити, що такі пристрої будуть застосовуватись компаніями, що займаються вантажоперевезеннями, будівництвом, складськими операціями тощо. На ринку вже є, принаймні, один такий продукт — пов’язка на голову для ЕЕГ, яка вимірює втому водіїв вантажівок і шахтарів.

Джордано каже, що використання технології може мати несприятливі наслідки. Навіть якщо початкова мета – добробут команди, з часом показники продуктивності можуть знайти й інше застосування.

Роммельфангер додає, що ніхто не може передбачати, як розвиватимуться нейротехнології на робочому місці.

«Я думаю, що більшість компаній, які створюють нейротехнології, не готові до суспільства, яке вони створюють. Вони ще не знають про всі можливості», — вважає Карен Роммельфангер.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Spectrum

Читайте также:

Британська поліція тестує детектива на базі штучного інтелекту

Google DeepMind навчила робота грати в настільний теніс на рівні людини

Інтерв’юер із застосуванням штучного інтелекту вже не новина або як працюють передові HR сервіси по всьому світу

Як плани Google відмовитися від звичного пошуку можуть змінити інтернет