Можливо, в майбутньому ми зможемо мати додаткову руку або навіть крила. Як показує недавнє дослідження, навіть після короткочасного використання роботизованого пальця люди починають сприймати його як частину своєї руки. Отже, людський мозок, схоже, здатний «приймати» додаткові частини тіла.
Зазвичай штучні частини тіла сприймаються як заміна відсутнім. Наприклад, якщо людина народилася без будь-якої кінцівки або втратила її через нещасний випадок, то замість неї використовується протез. Проте аугментацію тіла можна не обмежувати частинами тіла, одержуваними при народженні.
Як же наш мозок реагуватиме на такі доповнення, як третя рука? Чи сприйматимуться вони як невіддільна частина тіла, контрольована інстинктивно, або як щось стороннє? Ми ж не вважаємо різні інструменти продовженням себе.
Щоб це з’ясувати, штучні частини тіла повинні контролюватись, так само як біологічні – шляхом передачі електричних імпульсів з мозку до м’язів. Однак у дослідженнях, що проводилися досі, учасникам доводилося керувати пристроями за допомогою інших частин тіла. Через цього «посередника» важко оцінити, як людина сприймає доповнення.
Дослідник із Національного центру наукових досліджень Франції Гоурішанкар Ганеш, спільно з командою з японського Університету електрокомунікацій, провів експеримент, у рамках якого 18 учасників носили роботизований «шостий палець» поряд із мізинцем на одній із рук.
На передпліччях учасників розташували сенсори, які переводили електричну активність із їхніх м’язів у вказівки для роботизованого пальця. Девайсом можна було рухати як разом з іншими пальцями, так і окремо.
Потім людей попросили грати у відеоігри та реагувати на музику та візуальні сигнали, згинаючи та розгинаючи пальці (справжні та штучні). Ця активність мала допомогти їм звикнути до додаткової частини тіла.
Ступінь сприйняття роботизованого пальця оцінювалася за допомогою анкет та поведінкових тестів. Учасників спитали, що вони відчувають, використовуючи штучний палець. Потім їх попросили оцінити, наскільки вони згодні з такими твердженнями, як «шістьопала рука тепер здається нормальною» і «я відчував штучний палець як частину своєї руки».
Поведінкові тести проводилися як до, так і після того, як учасники носили шостий палець. Під час тестів девайс не використовувався: їхньою метою було визначити, де, на думку людей, знаходився їхній мізинець, коли вони його не бачили.
Результати
Дослідники виявили взаємозв’язок між оцінками учасників у опитувальнику та їхньою здатністю визначати місце розташування свого мізинця після носіння шостого пальця.
«Чим краще сприймався шостий палець, тим менш учасник був упевнений у тому, де закінчується його рука», — повідомив дослідник з Університету електрокомунікацій Йоїчі Міявакі. Це, за його словами, показує, що роботизований палець відчувався частиною руки.
Невелике дослідження показало результати, що інтригують. Щоб підтвердити, знадобляться більші експерименти. «Було б цікаво розширити наше дослідження, щоб перевірити, чи можуть люди приймати кінцівки, які у них відсутні, такі як хвости та крила», — розповів Міявакі.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
- Історія технологій в області органів відчуттів: нюх, смак, дотик
- Як працює нейроинтерфейс Neuralink Ілона Маска
- Хронологія розвитку технології чипування людини
Джерело: Freethink