Війна Airbnb із міською владою

Airbnb неодноразово стверджував, що збирає та сплачує всі податки. На сайті вказано, що сервіс «допомагає збирати десятки мільйонів доларів для держав всього світу» та на момент 1 травня 2017 року, «співпрацює з 275 державними організаціями та платить понад 240 мільйонів доларів податків».

Але, коли округ Палм Біч (Флорида) видав постанову, яка змушує сервіси короткотермінової оренди житла збирати та оплачувати 6%-ний туристичний податок, Airbnb подав до суду. Співробітник податкової служби округу Анна Геннон, яка бореться з Airbnb уже протягом п’яти років, не здивувалася:

«Ми знали, що вони подадуть до суду. Вони чинять таким способом вже по всій країні. Все достатньо просто. Ми хочемо отримати податки, а Airbnb не хоче їх платити.» — Анна Геннон, співробітниця податкової служби Палм Біч.

Спільне податкове уникнення

Airbnb був створений у 2008 році та став одним з піонерів «економіки спільного споживання». За більше, ніж 10 років сервіс зібрав понад 6 млн об’єктів в 191 країні – це більше, ніж у 6 найбільших готельних мереж разом взятих. Це дозволило компанії заробити більше мільярду доларів у третьому кварталі 2018 року. Інвестори оцінюють сервіс в $31 млрд — це другий (після Uber) за ціною стартап США.

Основна причина цьому – дешеве бронювання: сервіс не платить туристичний податок. Позиція Airbnb оголосила позиції багатьох подібних сервісів – «ми не надаємо послуги, а пов’язуємо замовників з виконавцями».

Але, з 2014 року Airbnb почала співробітництво з міською владою. Багато з них підписали так звану Згоду про добровільний Збір, або ЗДЗ (Voluntary Collection Agreements або VCAs). У Портленді, де було підписано першу ЗДЗ, влада полегшила вимоги до законної здачі житла в оренду, а Airbnb згодився збирати 11,5% з кожного замовлення на їх сайті. Пізніше компанія підписала понад 850 подібних контрактів по всьому світу та зібрала більше мільярда податків.

Однак, так званий ЗДЗ не вирішив усіх проблем. До житлових приміщень не застосовуються «готельні» нормативи та податки, а Airbnb відмовляється передавати інформацію про них – міська влада не знає, хто та як орендує житло. Airbnb аргументує це тим, що «допомагає муніципалітетам збирати податки, а не створювати та виконувати закони».

Airbnb займає половину ринку короткострокової оренди житла США

Показова законослухняність

У грудні 2016 Airbnb підписав угоду з владою Нового Орлеану. На відміну від інших міст, Новий Орлеан отримував імена та адреси орендодавців та міг вимагати у сервісу блокування незаконних оголошень. Але наразі влада не зовсім в задоволені угодою: за її словами, бум на короткострокову оренду перетворив декілька кварталів міста у великі готелі, а 42% житла контролюється посередниками за межею штату.

У травні 2018 року міська влада заморозила видачу дозволів на короткострокову оренду житла, а вже в червні Airbnb перестав надавати владі інформацію про орендодавців. Муніципалітет у своєму звіті про роботу з Airbnb назвав це «навмисним прихованням інформації та відмовою співробітництва із державою».

Airbnb бачить цю ситуацію дещо інакше: «Ми співпрацювали з міською владою до тих пір, поки це співробітництво було взаємним. Заборона на видачу дозволів робить нашу роботу беззмістовною, а економічну ситуацію орендодавців, 70% з них вказують дохід від оренди як основну, нестабільною». Airbnb досі збирає та платить податки у місті.

Ринок короткострокової оренди зростає кожен рік.

Неписані правила

Airbnb стверджує, що компанія виплачує всі податки та виконують усі законні вимоги. Ключове слово тут –«законні»: Airbnb витрачає мільйони доларів на лобіювання та блокування законів, що регулюють діяльність компанії.

Як приклад можна привести містечко Нешвіль (штат Теннессі), який признав у січні 2018 року короткотермінову оренду житла готельним бізнесом. Airbnb витратив біля $300 тис. на лобіювання та підписав зі штатом ЗДЗ, який зобов’язав компанію сплачувати 7% -ний ПДВ на свої послуги, але дозволило не сплачувати 5%-ний туристичний податок.

Одночасно з цим суспільно-політична організація (PAC, Political Action Committee) «Комітет Airbnb по розширенню середнього класу» пожертвувала $10 тис. групі політиків «Республіканці Теннессі». Члени цієї організації розробили законопроект, який повністю суперечить закону Нешвілла. У квітні 2018 він був прийнятий.

Схожі ситуації проходять у багатьох регіонах США: місто з великим потоком туристів підвищує податки або робить жорсткішими умови до орендодавців, а Airbnb фінансує політиків, котрі під прикриттям «турботи про середній клас» скасовують обмеження та податки на рівні штатів. За рідкісним виключенням їм це все ж вдається.

Де ж гроші, Airbnb?

Основна претензія міської влади до сервісу – це приховання інформації про орендодавців та про їх доходи. Згідно з текстом більшості ЗДЗ, влада отримує лише узагальнену інформацію.

«Неможливо переконатися в тому, що Airbnb виплачує повну суму податків, — розповідає представник мерії Нового Орлеану. – Замість імен та ідентифікаційного коду ми отримаємо лише номери акаунтів».

Airbnb не згоден.

«Ми надаємо всю необхідну інформацію, включаючи кількість оголошень та повну суму виплати».

Компанія стверджує, що вітає будь-які перевірки, хоча переважна більшість підписаних нею ЗДЗ забороняє владі проводити перевірку частіше, ніж раз на два роки.

Користувачі сервісу також вважають, що отримують не всю інформацію. На одній зі сторінок Airbnb розповідає про свої податкові угоди з владою. На іншій пояснює, в яких випадках податки потрібно збирати самому та рекомендує «просити гостей привозити готівку». При всьому цьому Airbnb забороняє користувачам оплачувати оренду поза сервісом та просить їх попереджувати «про будь-які незаконні вимоги господарів житла».

До вартості бронювання часто входить і податок на розміщення. Це створює у клієнтів відчуття, ніби усі податки замість них сплачує Airbnb, тому прохання господарів житла викликає в них здивування. До того ж, орендодавці бояться того, що збір готівки негативно вплине на їх репутацію.

Вигода під загрозою

У жовтні 2018 року Ганна Геннон запропонувала вимагати від сервісів типу Airbnb виплачувати податки від імені орендодавців. Незабаром жителі округу отримали листа від Airbnb з темою «Оренда житла у Палм Біч під загрозою». Компанія назвала ініціативу Геннон «нелояльною до орендодавців» та закликала усіх зацікавлених прийти на зібрання, аби «висловити свою думку та захистити своє право на отримання законної вигоди».

На засідання прийшло біля сотні орендодавців, але Геннон була готова до цього. Побачивши лист, вона «розібрала дезінформаційний лист рядок за рядком» та розпечатала його на рожевих флаєрах, котрі потім і роздавала учасникам. Багато орендодавців пояснили свій візит тим, що вони злякалися: вони були впевнені в тому, що Airbnb платить за них усі податки, а ініціатива Геннон «одночасно зробить з них всіх злочинців». Після годинного слухання поведінку Airbnb було визнано дезінформаційною, а пропозиція Геннон — прийнята.

Сан Дієго пощастило менше. У 2015 році мерія підписала угоду з компанією, але вже через 3 роки вирішила його розірвати. Причини все ті ж: відсутність даних про орендодавців, неможливість перевірки та різке зростання короткострокової оренди. У серпні 2018 року міська влада прийняла закон, що забороняє здавати чуже житло та зобов’язує платформи збирати податки замість господарів.

Мерія очікувала позову від Airbnb, але компанія зробила інакше. «Комітет Airbnb по розширенню середнього класу» переїхав до Каліфорнії та отримавши понад $1 млн від сервісу, почав широку кампанію про перегляд закону шляхом місцевого референдуму. Коли було зібрано достатньо підписів, мерія, занепокоїлась та мовчки скасувала закон, що діяв всього лише протягом 2,5 місяця. Сан Дієго готується в цьому році запропонувати законопроект ще раз, «та цього разу з широкою навчальною програмою».

У квітні 2018 року Член міської ради Бостона Мішель Ву внесла на розгляд законопроект, який забороняє приватним особам здавати житло, в якому вони не живуть самостійно. 17 квітня Airbnb розіслав своїм клієнтам лист, у якому звинувачував Ву у «змові з готельними мережами», назвав її ініціативу «шкідливим для середнього класу» та помилково стверджував, що закон «обмежить короткострокову оренду 30 днями».

Закон був прийнятий у червні, а чотири місяці потому компанія Airbnb подала до суду на мерію Бостона: за думкою компанії, новий закон суперечить чинним законам штату.

Інформація під захистом

Ситуація для Airbnb стала гіршою у кінці 2018 року, коли Верховний Суд США признав компанії-агрегатори відповідальним за збір податків. Адвокати вважають, що тепер Airbnb буде дедалі складніше, тому, що існує законодавча практика роботи з агрегаторами та компаніями «спільного споживання».

Законотворці відмічають, що Airbnb дедалі частіше прибігає до «брудних» методів захисту. Одним з таких методів стало постійне оновлення сайту: з грудня 2016 Airbnb перестав показувати владі вулиці, на яких знаходиться житло, яке здається в оренду. У 2017 році сервіс почав змінювати метадані оголошення та свідомо змінювати геолокацію житла. Airbnb стверджує, що робить все для безпеки орендодавців; претензії влади до передачі заздалегідь хибної інформації сервіс ігнорує.

У січні 2019 Airbnb подав до суду на округ Палм Біч, вимагаючи скасувати законопроект Геннон. Компанія вважає вимоги округу незаконними: сервіс-агрегатор оголошень від приватних осіб являється, за версією компанії, подав до суду на округ Палм Біч, вимагаючи скасувати законопроект Геннон. Компанія вважає вимоги округу незаконними: сервіс-агрегатор оголошень від приватних осіб є, на думку сервісу, «уособленням Першої поправки» (Перша поправка до Конституції США, що встановлює свободу слова), і «класичним посередником».

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Wired