Мозок без тіла і безсмертя — а чи треба нам взагалі «вічне життя»?

Людство ніяк не може дійти згоди щодо визначення точного моменту смерті людини. Дехто вважає, що людина є суто психологічною істотою, тож може «жити» окремо від тіла, за умови збереження її спогадів та особистості. Згідно іншої точки зору, людина є невіддільною від цілого організму – всього її тіла, що складається з клітин, плоті, кісток та органів. Тож, навіть якщо особистість і спогади лишаються живими, йдеться, в кращому випадку, про психологічний дублікат людини.

Дебати між прихильниками цих та безлічі інших теорій розгорілися з новою силою впродовж останнього місяця, після того як група вчених з Єльського університету, США, повідомила, що підтримувала життя у відділеному від тіла мозку свині протягом 36 годин. Пропонуємо більше деталей за матеріалами іноземної преси.

Мозок, воскресни

На нещодавній зустрічі в Національному інституті здоров’я США невролог Ненад Сестан (Nenad Sestan) з Єльського університету повідомив, що його команда успішно реанімувала мозок свиней, забитих на м’ясо. Науковці експериментували з понад сотнею мозків, відновлюючи кровообіг за допомогою системи BrainEx, що складається з насосів, обігрівачів та мішків штучної крові, зігрітих до температури тіла. Таким чином вченим вдалося «воскресити» мозок на 36 годин. Слід визнати, що мозок свиней не відновив свідомості, проте Сестан заявив, що відновлення свідомості – можливе. Навіть більше: за словами науковця, ця техніка може працювати на мізках приматів (а отже і людини), а мозок можна зберігати живим як завгодно довго.

Таке наукове звершення пропонує вченим новий спосіб вивчати цілий, неушкоджений мозок у лабораторії у приголомшливих деталях. Анна Девор (Anna Devor), невролог з Каліфорнійського університету Сан-Дієго, ознайомлена з результати роботи колег, стверджує, що їх досягнення стане у нагоді науковцям, які працюють над складанням атласу мозку. Сам Сестан визнає, що хірурги з Єльського університету вже запитували його про те, як ця технологія може використовуватися у медицині. За словами фахівця, такий мозок може стати об’єктом тестування екзотичних онкологічних ліків і гіпотетичного лікування хвороби Альцгеймера, що є надто небезпечним для випробування на людях.

Це наукове досягнення також відкриває нові можливості у розвитку напрямку продовження життя. І стає об’єктом численних етичних питань.

«– Ці мозки можуть бути пошкоджені, але якщо клітини – живі, ми говоримо про живий організм, – пояснює Стів Хайман (Steve Hyman), директор з психіатричних досліджень у Кембриджі, штат Массачусетс. Учений стверджує, що подібність методу збереження мозку до методів збереження органів для трансплантації, як от серця або легенів, може призвести до помилкового розгляду технології як способу уникнути смерті. – Дехто може сказати: “Притримайте мій мозок, доки знайдете підхоже тіло”, але такі сподівання є недоречними, принаймні нині». За словами Хаймана, трансплантація мозку в нове тіло поки що неможлива.

Експерти вже попереджали, що людина, якій колись здійснять першу пересадку голови в світі, може зазнати страшної долі. Антоніо Дамасіо (Antonio Damasio), філософ і нейробіолог, аргументує, що мозок і тіло людини постійно взаємодіють між собою. Кожен м’яз, нерв, суглоб та орган пов’язаний з мозком, між ними кожну секунду відбувається величезна кількість хімічних та електричних сигналів. Без цієї постійної «петлі зворотного зв’язку» між мозком і тілом звичне життя та думки просто неможливі. Тому, мозок першого «пацієнта з пересадженою головою» буде перевантажений незнайомими хімічними та електричними сигналами, що надходитимуть від нового тіла, а це може призвести до божевілля.

Кадр з фільму «Людина з двома мозками» (The Man with Two Brains), 1983 рік. Колись фантастика, елементи якої вже, здається, стають реальністю

Страждання мовчки

А як це – бути мозком без тіла? Насправді, ніхто не знає. Цілком ймовірно, що без згадуваної вище «петлі зворотного зв’язку» мозок страждає, але оскільки у такого мозку нема змоги продемонструвати свої страждання, або зробити щось, щоб припинити їх, справи будуть значно гіршими. Якщо свідомий мозок продовжує життя після смерті тіла, людині довелося б провести передбачуване майбутнє за принципом «мозку у відрі», замкненою у власному розумі без доступу до почуттів, що дозволяють взаємодіяти зі світом. Отже, у найкращому випадку, людина проведе решту життя, перебуваючи виключно у компанії власних думок. Без зв’язку із зовнішньою реальністю, це може бути справжнісінькими тортурами.

Філософ і фахівець з питань етики Бенжамін Кертіс (Benjamin Curtis) також закликає звернути увагу на можливість реанімації свідомого людського мозку з етичної точки зору. Згідно з домінівним уявленням про етику, жива людина має повний моральний статус, тобто вона заслуговує на найвищий ступінь моральної поваги. Такий статус існує через наявність психологічних властивостей високого рівня, які ґрунтуються на можливостях свідомого людського мозку. Отже, згідно з цією точкою зору, навіть відділений від тіла, свідомий людський мозок все одно є суб’єктом з повним моральним статусом. Отже, постає питання: зберігаючи життя свідомого відділеного від тіла людського мозку, цілком можливо, що ми ставимо суб’єкт з повним моральним статусом в пекельні умови існування та піддаємо психічному катуванню неминучого божевілля. На думку вченого, навіть обіцянка вічного життя не варта такого страшного ризику.

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ:


Джерела: Independent, MIT Technology Review, The Guardian, переклад підготувала Ірина Гоял, спеціально для «Блог Imena.UA»