Об’єктивний Facebook — мрія про мережу, якої не існує

Безліч людей вже давно зневірилася в об’єктивності та неупередженості ЗМІ. «Хто платить, той замовляє музику» – закон, яким керуються служби новин усього світу, просто в одних випадках чітко зрозуміло, хто є «спонсором показу», а в інших замовник лишається «сірим кардиналом».

Бурхливий розвиток інтернету, здавалося б, змістив акценти та все ж надав користувачам можливість отримувати справжню інформацію. А, може, нам так просто здається? Про полеміку щодо безпристрасності соціальної мережі Facebook на прикладі останніх президентських виборів у США – в адаптованому перекладі матеріалу із The Atlantic. Цей приклад дає можливість зрозуміти, що інформація, яку ми отримуємо зі стрічки новин, ніколи не є об’єктивною.

30_whitehouse

Хитрий звір «напівправда»

Наприкінці вересня Дональд Трамп (Donald Trump) написав у Tweeter, що «Facebook завжди був проти Трампа». Якщо проаналізувати наявну інформацію, видається, що більшість співробітників компанії Facebook не хотіла б, аби Дональда Трампа обрали президентом Сполучених Штатів. Адже вони – молоді мешканці міст, соціально ліберальні, проживають у найбільш лівому з політичної точки зору регіоні Каліфорнії. Трамп не користувався популярністю серед жодної з цих демографічних груп. Марк Цукерберг (Mark Zuckerberg) відповів Трампу на своїй сторінці, присвятивши публікацію ролі компанії у виборах:

«— Трамп говорить, що Facebook проти нього. Ліберали кажуть, що ми допомагали Трампу. Обидві сторони незадоволені ідеями та контентом, які їм не подобаються. Саме так і має виглядати платформа для всіх ідей».

Трамп хоче, аби Facebook розглядали у якості платформи з традиційним упередженням проти чинного президента США. Цукерберг прагне, щоб його дітище вважали нейтральним. Обидва помиляються.

Початок публікації Цукерберга можна було б запросто включити до політичного посібника «Конгрес, округ Колумбія»: жорсткий, цілеспрямований прагматик переконаний, що, якщо всі злі, він – на правильному шляху. Але критика Facebook не стосується ідей та контенту, що не подобаються людям, а радше нових структурних сил, створених Facebook. Процес представлення і подачі новин та інформації відрізняється від того, що існував до появи Facebook. Привернути увагу користувачів, тим самим і забезпечивши створення стрічки новин, – ось причина існування Facebook і його цінність для рекламодавців. Зараз, коли цю мету було досягнуто, Цукерберг хотів би зробити вигляд, що його програмне забезпечення – це «чисте русло», яким можуть протікати ріки соціальної та політичної правди.

Ось як Цукерберг описує роль Facebook у виборах: «Свою думку з приводу цих виборів висловили більше людей, ніж будь-коли раніше. Мали місце мільярди обговорень різноманітних питань, що ніколи б не трапилося в режимі офлайн. Розглядалося абсолютно все, а не лише ті моменти, на які звертали увагу ЗМІ. Це були перші вибори у США, під час яких інтернет став основним способом спілкування кандидатів. У кожного кандидата була сторінка Facebook, аби щодня спілкуватися безпосередньо з десятками мільйонів послідовників».

Завдяки Facebook 2 млн людей зареєструвалися на голосування, що, як відзначає керманич платформи, «більше, ніж зусилля із залучення виборців кампаній Трампа та Клінтон разом узятих». Майже вибачаючись за те, що розповсюдження дезінформації на платформі перетворило вибори на «шаленство», він продовжує: «дані, які ми маємо, свідчать про те, що наш вплив – від надання людям можливості висловитися до надання кандидатам можливості спілкуватися безпосередньо – відіграв значну роль у цих виборах».

Цукерберг воліє, аби Facebook сприймали, як платформу, яка вплинула на процес виборів, але не на їх результат. Однак, виникає питання: чи не могли навіть незначні структурні недоліки Facebook забезпечити більшу підтримку одному кандидату у порівнянні з іншими? Чи можемо ми сказати, що незважаючи на безсумнівно величезний вплив у виборах-2016, платформа підтримувала ідеальну безпристрасність щодо кандидатів?

Стрічка новин – геніальний продукт, але…

Одним з основних документів академічної галузі науково-технічних досліджень є лекція Мельвіна Кранцберга (Melvin Kranzberg) з Технологічного інституту Джорджії, у якій він говорить про шість критичних «законів» технології. Перший з них: «Технології не є ані хорошими, ані поганими. Не є вони і нейтральними». Він пояснює: «Взаємодія технології з соціальною екологією є такою, що технічні розробки часто мають екологічні, соціальні та людські наслідки, які виходять далеко за межі прямих цілей самих технічних засобів і практик. І ті самі технології можуть мати зовсім різні результати за умови введення у різні контексти або за інших обставин».

І саме цей закон є каменем спотикання у випадку з Facebook сьогодні. Технологія, яка більш-менш створила чинний статус Facebook як провідного постачальника інформації в світі – стрічка новин (News Feed). Існувала необхідність вирішити постійну проблему: наявність надмірної кількості новин від людей, яких ви знаєте, та організацій, на сторінки яких ви підписані, щоб показувати їх усі. Тож розробники Facebook поставили за мету знайти спосіб оцінювати новини, аби не відображати їх просто у хронологічному порядку. Це логічно: навіщо показувати користувачу чотири публікації від Sports Illustrated, перш ніж показати новину від рідного батька?

Тож алгоритм, який відповідає за створення особистої стрічки кожного користувача, аналізує величезну кількість даних про кожну історію та про те, яку роль вона відіграє у соціальній мережі такого користувача. Як технологія, це – один з найуспішніших продуктів усіх часів. Люди проводять незліченну кількість годин на Facebook саме тому, що у стрічці новин відображено те, про що вони хочуть знати. Дії, які виконуються у межах всієї платформи, посилають сигнали стрічці новин. Читання, перегляд, публікації, коментарі, розміщення контенту на власній сторінці – сукупність цих дій зветься «взаємодією». Публікації, які генерують високий рівень взаємодії (у вашій власній мережі та за її межами), частіше відображатимуться у вашій стрічці новин.

На створення стрічки новин впливає чимало факторів, скажуть розробники Facebook. Але складність процесу не може приховати найважливіший факт: мета стрічки новин не має нічого спільного з демократією. Іноді цілі можуть пересікатися. Але вони не є тотожними.

Сила на благо демократії

Публікація Цукерберга закінчується бажанням, аби Facebook стала «силою на благо демократії». Аби визнати, що масштабна платформа може робити добро, також необхідно розуміти, що вона може чинити зло. Не може бути одного без іншого. Цей гріх упущення характерний для всією Кремнієвої долини: «Змінити світ», «Чинити вплив». Це – неповні фрази, що передають неповні думки. Якщо Facebook воліє стати силою на благо демократії, варто відповісти на деякі запитання. Чи максимізація рівня взаємодії, як її розуміє автоматичний аналіз стрічки новин, створює структурні проблеми в інформаційній екосистемі? У більш широкому сенсі, чи впливають інструменти, які люди використовують для спілкування на Facebook, на те, про що вони фактично говорять?

Скажімо, що на гіпотетичних виборах одному кандидату вдалося досягти високого рівня взаємодії. Можливо, цей кандидат мав тенденцію до перебільшень, схильність до екстремальних висловлювань, які викликали суперечності. Можливо, цей кандидат полюбляв заполітизовані теми чи особисто ображав опонентів. Можливо, цей кандидат звертався до спірних моментів, які вже розкололи представників державної влади, для того, щоб отримати велику кількість коментарів, позитивних і негативних. Інший же кандидат на цих гіпотетичних виборах поводився стриманіше. Зауваження, зроблені кандидатом, перш за все, стосувалися політики, а не політиків. Кандидат намагався заспокоїти пристрасті політичних послідовників. Хто-небудь сумнівається, що рівень взаємодії цього кандидата не буде таким же високим?

Тепер помножте результат на увагу ЗМІ, яку генерують обидва ці кандидати. Помножте результат на кількість людей на Facebook, які розуміють, що публікація картинки «проти Трампа» отримує вищий рівень взаємодії, ніж публікація картинка «за Клінтон». Фальшиві новини, які заполонили Facebook, були симптомами більшої проблеми. Реальна проблема лежить у самому серці найуспішнішого продукту Facebook: можливо, швидке розповсюдження та високий рівень взаємодії не можуть бути підставою для всюдисущої інформаційної служби, яка діє як «сила на благо демократії». І якщо це правда, наскільки сильно Facebook бажає змінитися?

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: The Atlantic, переклад підготувала Ірина Гоял, спеціально для «Блог Imena.UA»