До завершення 2015-го залишилося не так багато, і схоже, що цей рік увійде до історії України в якості одного із найбільш яскравих та неоднозначних з точки зору технологій, бізнесу, нових медіа та загострення соціальної проблематики у інформаційному просторі.
2015-й можна у повній мірі назвати тим, на який ми заслуговували. Українські стартапи укладали мільйонні угоди; виходили на нові ринки; здобували перемогу в конкурсах від європейських акселераторів; виступали з цікавими кейсами та досягали успіхів на платформах колективного фінансування. Громадське мовлення в інтернеті та на ефірах телебачення; актуалізація спілкування англійською мовою не лише на нішевих форумах чи заходах; поступове витіснення проросійської бізнесової повістки із українських ділових видань; запуск одразу двох україномовних інтернет-радіостанцій із цікавим актуальним контентом, гостями та ведучими; поява якісних україномовних перекладів бізнес-літератури від одразу декількох великих видавництв — на такий рік ми давно заслуговували.
Разом із тим, військовий конфлікт на Сході з Росією; подальше ведення інформаційної війни проти України в нових та старих медіа; невміння чиновників Мінінформполітики з цією інформаційної війною впоратися (хай навіть вони і звітували про зворотнє); збереження податкового тиску та прийняття суперечливих законопроектів, котрі так і не посприяли лібералізації українського малого та середнього бізнесу; дебати довкола Податкового кодексу та високий рівень побутової корупції — всі ці епізоди 2015 року роблять його таким, на який українці після подій 2014 року явно не заслуговували. ІТ-сектор намагався послабити тиск бюрократів та корупціонерів; з’явилися і проклали шлях нагору такі ініціативи, як iGov та ProZorro; але це — радше поодинокі успішні кейси того, як суспільство трансформувалося цьогоріч під впливом нових технологій. Вперше 2015-го на державному рівні заговорили про необхідність енергонезалежності, ощадливих технологій, поширення електромобілів та сонячної енергетики; навіть прийняли декілька законопроектів — проте широких масштабів ці ініціативи так і не набули; усія надія — на 2016 рік.
Ми можемо скільки завгодно нарікати на урядовців, чиновників нижчої ланки, зовнішньополітичну та внутрішньо-суспільну ситуацію, війну, економіку та недостатню соціальну зрілість наших співгромадян; але справжня причина того, що в цей рік чимало було «не дотягнуто», криється в притаманній усім нам інертності в часи, коли безпосередня загроза нашому життю та добробуту минає. Уповільнився темп порівняно із часами Революції Гідності — і це звична для українців реакція на період, коли начебто вже не треба вирішувати, чи йти на вулицю захищати свої права, свободи та саме життя. Втім, як засвідчує досвід Ізраїлю, «гібридні» війни на кшталт тієї, що точиться цими днями на Донбасі, можуть тривати навіть не роками, а десятиліттями; чи означає це, що потрібно «законсервувати» науку, ІТ-бізнес, суспільні задачі заради лише перемоги над ворогом? Безумовно, ні; криза ще не минула, як і рівень економічних, суспільно-політичних та технологічних загроз.
І якщо ми не хочемо розчинитися серед неконкурентних спільнот та народів на технологічній арені у Новому році, потрібно зробити висновки із того, на що ми — на загальну думку — «не заслужили»; і докласти власних зусиль, аби в 2016-му кожен із нас міг упевнено сказати: «Так, ми заслуговуємо на прожитий рік, бо все зробили правильно». Правильних рішень та починань у Новому році кожному із нас.
P.S.: Редакція Blog Imena.UA вітає співвітчизників з прийдешніми новорічними та різдвяними святами, бажає тепла та затишку вашим родинам, нових винаходів та відкриттів у 2016-му — і обіцяє повернутися із новими, не менш цікавими матеріалами вже у січні. Поки що ми беремо невелику паузу і відпочиваємо, тож на усі ваші листи та запитання відповімо вже після 4 січня 2016 року. Дякую, що читали нас у 2015-му.