Інтернет став невіддільною частиною нашого життя. Ми рідко задумаємося над тим яким чином та які фото потрапляють до мережі. Але сучасні діти занепокоєні тим, що їх батьки постять їх спільні фото в соцмережах. Добре це чи погано? Чи правильно так робити?
Проблема шерентінгу
Декілька місяців юна Кара набралась сміливості, аби підійти до мами та сказати їй, що саме її непокоїть. Одинадцятилітня дівчинка дізналася, що її мати викладала фотографії з нею в мережу інтернет без її згоди протягом дуже довгого часу. «Дуже дивно бачити себе там, до того ж декотрі фото мені зовсім не подобаються» — сказала Кара.
Як у більшості інших сучасних дітей, життя Кари транслювалась в соціальних мережах Facebook, Twitter та YouTube на протязі всього її життя. І хоча у багатьох дітей немає своїх акаунтів, у їх батьків, школах, спортивних командах та різних інших організацій – такі акаунти присутні. Розуміння того, що всі твої події з життя постились в інтернет без твоєї згоди, стало переломним моментом у житті багатьох сучасних тінейджерів.
Нещодавно блогер та за сумісництвом мама написала для Washington Post есе про те, що її 14-літня дочка дуже засмутилася, коли побачила свої фото у її блозі. Однак, вона не змогла припинити постити ці фотографії. Автор сказала, що якби вона перестала публікувати фото в інтернеті, «вона б відмовилась від важливої частини себе, що погано відбилося би на ній та на її дочці».
У 2016 році 18-літня австрійка навіть подала в суд на своїх же батьків за те, що ті опублікували більш ніж 500 фото з нею на Facebook без її згоди.
«Вони не знали меж. Їм було абсолютно все одно, чи сиджу я на горщику або лежу я голою на ліжку. Кожен мій крок мої батьки фотографували та робили публічними», – сказала вона.
Цим займаються не тільки мами-блогери; звичайні батьки роблять те ж саме. Для цього з’явився навіть термін: шерентінг. Згідно з дослідженням, проведеним фірмою AVG, у 92% малюків, молодших двох років, вже існує своя унікальна цифрова ідентичність.
«Батьки сьогодні формують цифрову ідентичність своїх дітей задовго до того, коли дитина виросте та заведе свій перший профіль в Instagram. Все це потягнеться у їх доросле життя. Батьки виступають як господарі особистої інформації дітей, так і як оповідачі їх же історій», — йдеться в докладі Університету Флориди.
Школи дуже часто ведуть свої блоги або завантажують фотографії дітей в Instagram чи Facebook, аби батьки на роботі відчували себе поруч зі своїми дітьми. Спортивні команди також полюбляють ділитися фотозвітами зі змагань.
Відношення дітей до шерентінгу
Коли Елен у 11 років вирішила пошукати себе в Google, вона очікувала знайти нічого, тому що все ще не зареєстрована в соцмережах. Дівчинка дуже здивувалась, коли побачила свій твір, який вона писала ще в третьому класі. Елен хоч і не знайшла чогось особистого в мережі, проте дуже засмутилася через те, що інформацію про неї опублікували без її на то згоди.
Еллі навчалася у четвертому класі, коли вперше ввела своє ім’я та прізвище у Google. Як і Елен, вона не очікувала щось знайти, оскільки в неї ще не було акаунтів в соцмережах. Google знайшов лише декілька фотографій, але вона була шокована тим, що пошукова система знайшла бодай щось.
Проте, не всі діти так негативно реагують на це. Декотрим подобається, що в інтернеті існує невідома для них інформація. У четвертому класі Нейт увів своє ім’я у пошук Google та прочитав статтю про гігантське буріто, де згадували його ім’я.
«Я не знав про це та був дуже здивованим. Але мені все ж сподобалось. Я відчув себе знаменитістю… Коли я знайомився з новими людьми та розповідав їм про те, що про мене писали в газеті», — згадує хлопець.
13-літня Наталі розповідає, що в п’ятому класі вона разом з друзями змагалася хто більше знайде інформацію про себе в інтернеті.
«Нам здавалося, що знаходити свої фотографії в мережі – це круто. Ми вихвалялися один перед одним хто більше знайшов картинок з собою. Так ми розуміли, що ми реальні люди», — згадує вона.
Кара та інші підлітки збираються встановити певні правила для батьків. Кара бажає, аби її мама наступного разу запитувала дозволу на те, аби виставляти її світлини в мережу Інтернет. У дівчинки має бути право вето на будь-який знімок, який їй не сподобається.
Це невідворотний шлях. Декілька підлітків розповіли про те, що прагнуть створити власні профілі в соцмережах, аби особистий імідж був під їх контролем. Інші діти відступили. Елен зізналася, що кожного разу, коли вона бачить когось поруч з нею з телефоном в руках, то нервує та непокоїться про те, що її сфотографують та виложать фото в інтернет.
«Усі завжди дивляться, ніщо ніколи не забувається», — говорить вона.
Інформування дітей та вирішення проблеми
Аби допомогти дітям вирішити цю ситуацію, школи запускають програми по цифровій освіті. Джейн у 7 років дізналася багато про свою присутність в мережі частково саме від школи. Її батько також попереджував дівчинку про соцмережі та радився з нею перед тим, як публікувати її фотографії.
Але все одно Джейн, як і інші діти в цій історії переживають стрес. Вона надто молода, щоб керувати своїм власним акаунтом в соцмережі та непокоїться, що багато речей знаходяться поза її контролем.
«Я не хочу, щоб інші люди про мене що-небудь знали», — відповідає вона.
Енді у 7 років завжди знаходиться насторожі. Одного разу він піймав свою маму на тому, як вона фотографувала його під час того, коли він спав та знімала на камеру його безглуздий танець. Він одразу ж заборонив їй постити це відео у Facebook, вона не була проти цього.
Проблемою зайнялися декотрі законодавчі органи. У 2014 році Європейський суд постановив, що інтернет-провайдери повинні надати користувачам «право на забуття». У Франції закони суворо регламентують право дитини подати в суд на своїх батьків за порушення приватного життя. У США такі закони відсутні.
Джейн Пантем почала розуміти, що багато друзів її дітей все ще не знають про те, скільки інформації про них можна знайти в інтернеті. Нещодавно в соцмережах вона побачила, що однокласнику її дитини подарували цуценя. Вона згадала про це під час їх зустрічі та його це шокувало. Він не розумів, звідки в неї така інформація.
«Тоді я зрозуміла: діти не знають про те, що їх рідні постійно що-небудь викладають до інтернету» — згадує Джейн. Тепер вона обережно поводить себе у соцмережах. – «Мені здається що коли ти постиш щось напоказ про своїх дітей ти обов’язково перейдеш межу».
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
- Сучасні діти не мріють про Голлівуд, у них є YouTube
- Google Фото — ідеальний інструмент для наших спогадів
- «Лаборатория Касперского» выяснила, что дети ищут в Сети оружие и «клубничку»
Джерело: Medium