Сила фото, або як нові медіа впливають на розслідування терактів

Нові технології встановлюють нові правила для поширення інформації. Сьогодні будь-хто може відчути себе репортером, просто використовуючи власний смартфон. Та все більш гострим стає питання, що саме можна поширювати в Мережі, особливо коли мова йде про висвітлення надзвичайних подій. Проблема не тільки в етичності трансляції окремих кадрів, як це відбувалося із репортажами з теракту на Лазуровому узбережжі в липні 2016-го. Правоохоронці стверджують, що оприлюднення фото з місця скоєння теракту шкодить розслідуванню. Наскільки серйозний вплив нових медіа на діяльність агентів безпеки з’ясовували у редакції Wired, на прикладі публікації фото з британського Манчестеру, що став ареною для чергової акції від ІДІЛ.


RTX37KEK_HP

Публікація для терористів

На перший погляд, фото з місця скоєння теракту в Манчестері не викривають багато таємниць. Закривавлені шматки рюкзака Karrimor, обвуглені фрагменти акумулятора Yuasa 12В, срібний циліндр, який може бути залишком детонатора. Для команди видання The New York Times, яка 24 травня (через 2 дні після вибуху) опублікувала 8 засекречених фото, ці кадри були новим, напрочуд рідкісним шансом детальніше розглянути задум терориста. Редактор Дін Бакет (Dean Baquet) озвучує позицію редакції: показати людям, як працюють терористи, включаючи методи транспортування та маскування бомби. «За нашою оцінкою, в цих фотографіях є загальна, публічна користь».

Для британських органів, відповідальних за розслідування теракту, публікація фото стала неприємним, обурливим сюрпризом. Кадри з місця вибуху є доказами, а публікація таких доказів наражає на небезпеку всі оперативно-розшукові дії на Manchester Arena. Видання The New York Times розповсюдило фото менше ніж через 48 годин після вибуху, але інші сайти, серед яких The Guardian, NBC News швидко підходили сенсаційні кадри. Витік конфіденційних даних прокоментувала навіть прем’єрка Тереза Мей (Theresa May). Вона звинуватила американських посадовців у розкритті секретної інформації і пообіцяла «роз’яснити президенту Трампу, що відомості, якими обмінюються уповноважені правоохоронні органи двох країн, повинні залишатися в секреті». Очевидно, що джерелом витоку даних стали органи безпеки з США.

То що ж насправді може дізнатися пересічний громадянин, побачивши заборонену вісімку кадрів? Насправді, досить багато, і як це часто відбувається із добрими намірами, фото можуть принести більше користі терористам, аніж свідомим користувачам. Експерти-криміналісти підтверджують, що злочинці, ретельно дослідивши зображення, можуть зрозуміти, що саме вже відомо слідчим, а що — невідомо. Останнє може стати в нагоді послідовникам манчестерського камікадзе Салмана Абеді (Salman Albedi), щоб заплутувати правоохоронців у майбутньому.

«Британці так розізлилися саме через потенційне попередження інших терористів», — пояснює Девід Гомез (David Gomez), старший науковий співробітник Центру з питань інформаційної та державної безпеки Дж. Вашингтона. Він має особливий досвід у подібних речах, адже у минулому працював агентом ФБР.

«— Якщо припустити, що вбивця з Манчестеру входив до організованої терористичної ланки, публікація фото могла попередити про потенційну небезпеку інших задіяних осіб. Зображення ніби промовляють до них: агов, не все було знищено вибухом, вас можуть вистежити по залишкам бомби, зважайте на це.»

Світлини та слідчі — історія взаємин

Фотографії відіграють життєво важливу роль у кримінальних розслідуваннях, як мінімум з 1859 року, коли Верховний суд США вперше постановив враховувати фотографічні докази. Через 8 років поліція французького міста Лозанна стала першим правоохоронним органом, в якому задокументовано фотофіксацію місця злочину. Основні стандарти у процесуальній фотографії розробили і впровадили криміналісти початку XX ст., серед яких відзначилися швейцарець Рудольф Арчибальд Райс (Rodolphe A. Reiss) та француз Альфонс Бертильйон (Alphonse Bertillon). Місце злочину почали знімати загальним планом, а окремі деталі, такі як відбитки пальців, кров, сліди чи кулі — зблизька. І сьогодні поліція ретельно документує кожен фрагмент на місці злочину, щоб допомогти слідчим в процесі розслідування, а суддям чи присяжним — побачити всі деталі і докази на власні очі.

Інколи в інтересах слідства фото публікуються в медіа — таким чином слідчі сподіваються знайти свідків, отримати нові деталі від громадськості тощо. Але витік даних — це окремий випадок. «Витік будь-якої інформації перешкоджає слідчим, оскільки є незапланованим, експерти втрачають контроль над розслідуванням», — констатує Майк Герман (Mike German), також колишній ФБР-овець, а сьогодні — співробітник Центру Бреннана на підтримку законності і свободи, національної програми з безпеки США. «Я цілком можу зрозуміти, чому публікація таких доказів розлютила слідчих.»

Спеціалісти говорять, що публікація фото з Манчестеру спричинила одразу декілька серйозних проблем. За умов нормального розвитку слідчого процесу, правоохоронці досліджують залишки вибухового пристрою і визначають їх походження. Зазвичай це дає можливість відслідкувати бомбу аж до місця продажу, — наприклад, саме так сталося під час розслідування вибухів у місті Спокен (Вашингтон, США) у 2011 році. Оприлюднивши кадри, з якими працюють слідчі, ЗМІ дали підказку терористам і шанс встигнути знищити докази зв’язку манчестерського терориста з постачальниками матеріалів активістам ІДІЛ.

Окрім того, поширення фотографій може зашкодити переслідуванню співучасників теракту. Коли поліція фотографує місце всього через декілька годин після злочину, ще невідомо, які деталі є доказами, а які — ні. Тому спеціалісти фотографують все підряд, а на наступних стадіях розслідування потрібні об’єкти будуть виокремлені із загальної маси. Майк Герман пояснює нюанси:

«— Оприлюднення зображень припускає, що предмети на фото є частиною вибухового пристрою. Якщо в подальшому виявиться, що це — всього лише брелок, яким користувався терорист, захист отримає можливість для маневру і апелюватиме, що правоохоронці вигадують докази наявності вибухівки там, де насправді було виявлено лише побутові предмети. Таким чином, аргументи сторони звинувачення будуть дискредитовані

Більше, ніж вибух

Окрім безпосередньої шкоди розслідуванню теракту в Манчестері, публікація в NYT погано вплине на взаємини правоохоронців США з колегами з інших країн. Якщо британські спецслужби переконані, що партнери в Америці передають дані в ЗМІ, в подальшому вони не направлятимуть стратегічно важливі розвідувальні дані через Атлантику. Деякі експерти вважають такий стан речей навіть гіршим результатом, аніж скомпрометоване розслідування окремого теракту.

Публікація спричинила навалу обурених відгуків від читачів. Редакторка паперової версії видання Ліз Спейд (Liz Spayd) впевнена, що редактори «скоріше за все» обговорювали з представниками відповідальних органів можливі наслідки публікації фото. Вона не знає напевне, чи мала місце подібна розмова, але рішення публікувати матеріал підтримує. «Ці кадри стосуються події, яка, безсумнівно, дуже сильно турбує громадськість.»

Думку Спейд підтримують колеги з інших видань та онлайн-редакцій. Індіра Лакшманан (Indira Lakshmanan) з Poynter пояснює, що навіть коли правоохоронці звертаються до ЗМІ з проханням не поширювати ті чи інші дані, це питання залишається на розсуд авторів матеріалу. Важливо зрозуміти, чи справді існує небезпека поширення секретних відомостей та шкоди розслідуванню, чи, можливо, правдиві свідчення покажуть в невигідному світлі самих правоохоронців, діяльність служб безпеки тощо. Важливо дотримуватися об’єктивності, адже світовому онлайн-простору відомі випадки, коли країни використовують «захист прав» для обмеження свободи слова в інтернеті.

Більшість читачів погодиться, що публікація фото з Манчестера варта перших шпальт новинних видань, але тільки час покаже, наскільки сильно вплинули фотографії на хід розслідування. Можливо, публікація дала правоохоронцям привід виправдати свою неспроможність знайти справжніх винуватців теракту. В свою чергу, соціальні мережі теж не поспішають боротися із матеріалами, що стосуються діяльності екстремістів, заявляючи про додатковий тиск і цензуру в інтернеті. Доменний реєстратор №1 в Україні imena.ua

ЧИТАЙТЕ ПРО НОВІ МЕДІА:

Джерело: Wired