Пристрої віртуальної реальності: чи зможемо ми подорожувати не виходячи з дому?

Кожного року Oculus організовує спеціальну конференцію. присвячену своїм останнім розробкам у сфері віртуальної реальності. Журналіст MIT Technology Review вирішив подивитися конференцію за допомогою шолома віртуальної реальності Oculus Go та розповісти про свої відчуття від перегляду.

На конференції Oculus я сидів у перших рядах. Хоча насправді знаходився на 80 км від місця її проведення у себе вдома, на дивані. На мені був шолом віртуальної реальності Oculus Go. Це новинка компанії, яку вони розрекламували. Зсередини це нагадувало затемнений театр, де в компанії з іншими віртуальними глядачами я споглядав за Марком Цукербергом (Mark Zuckerberg) та іншими топ-менеджерами, які розповідали про новинки у сфері VR.

Oculus вже давно обіцяє за допомогою VR зробити людей трішки ближчими. Але поки що дана технологія не настільки популярна, як хотілось би розробникам. У більшості людей на даний момент немає такого аксесуара, як VR-шолом. Сьогодні достатньо складно знайти людей, з ким можна поспілкуватися у віртуальній реальності.

Перегляд концертів та фільмів – це дещо інший вид соціальної взаємодії, який не так вже й складно відтворити у віртуальній реальності. Я сидів у своїй кімнаті з контролером Oculus Go з одного боку та попкорном з іншого. Я хотів відчути те захоплення та відчуття реальності, яке я відчуваю зазвичай, коли я знаходжуся на подібних заходах наживо. Щоб прибути на місце проведення конференції, мені довелося б 4 години стояти в заторі, тому я сподівався, що експеримент буде успішним.

Подивитися конференцію в VR можна було в одному з двох режимів – самому, коли окрім мене нікого не було б в залі, або ж в оточенні віртуальних аватарів інших людей, які також дивляться презентацію за допомогою Oculus Go. Я вибрав другий варіант і створив собі аватара з зеленим волоссям та кумедними вусами.

Зображення було чітким, хоча і не настільки реалістичним, як це було б в реальному житті, але все одно, картинка мене порадувала. За півтори години конференції неполадки з трансляцією траплялися лише одного разу. Відчуття були значно яскравіші чим під час перегляду футбольного матчу перед ноутбуком або телевізором, тут я знаходився ближчим до ораторів, що мене дуже вразило.

Озирнувшись, я зрозумів, що поруч зі мною сидить ще один віртуальний глядач – журналіст, що вирішив також подивитися презентацію в шоломі Oculus Go. Я привітався з ним, між нами зав’язалася розмова. Але незабаром я став погано чути промову спікера через кашель, дихання сусідів та випадкових коментарів, які можна було почути то тут, то там від інших віртуальних відвідувачів. У VR шоломі можна було відключити звук окремих співрозмовників, але мені тоді було складно зрозуміти хто саме з них мені заважав. Роти в аватарів були нерухомими, що ще більше мене спантеличило, адже незрозуміло хто саме з них говорить. Всі навколо говорили голосно і неможна було перешіптуватися з сусідом, як це зазвичай трапляється в житті.

Я перемикався між приватним і звичайним режимом перегляду і кожен раз опинявся на новому місці. Через деякий час я зменшив гучність коментарів від глядачів та зосередив всю увагу на виступі спікерів.

В цей самий момент я чую від спікерів слова про те, що гості конференції можуть протестувати новий шолом віртуальної реальності Oculus Quest одразу ж після презентації. Тут я засмутився, зрозумівши, що не зможу протестувати новинку, яка була представлена на конференції. Це є недоліком перегляду трансляції в VR.

Розчарувався не тільки я. «Шкода, я зараз не там, а то приміряв би новий шолом» – сказав хтось поруч зі мною. «А можна спробувати в VR?», — запитав інший.

Ще один недолік VR-конференції – це залежність від акумулятора. Через годину перебування у віртуальній реальності мій шолом вже сповіщав мене про низький заряд акумулятора. В мене немає переноски, тому мені довелося додивлятися презентацію сидячи біля розетки (при цьому я не міг вільно рухатися, адже була вірогідність витягнути шнур із розетки).

Потім з’явився головний біль та біль в очах. Зазвичай я користуюся VR шоломом не більше 20 хвилин. Півторагодинна презентація була для мого організму справжнім шоком. Через півгодини перегляду у мене почали боліти очі і голова. Мені довелося робити невеличкі перерви та періодично знімати шолом, щоб повернутися до реального світу.

Після закінчення грандіозного заходу, я розговорився з одним із глядачів. Це був дехто на ім’я Говард Уоренн. Він розповів про те, що купив Oculus Go декілька днів назад, щоб подорожувати завдяки VR. Говард виявився інвалідом, який живе на діалізі та пересувається на інвалідному візку. Презентація Oculus була його другою грандіозною подією, яку він відвідав завдяки Oculus Go. Першим був перегляд фільму «Сутінки».

«Для мене дуже важлива така можливість віртуального відвідування різних грандіозних подій» — розповів Говард.

З часом VR може стати важливим гаджетом абсолютно для всіх. Можливо, саме Oculus Quest вдасться всіх здивувати та перетворити мрію про дешевший і простіший вихід у віртуальну реальність в життя.

«Ми з кожним роком стаємо дедалі ближчими до того, щоб можна було легко подолати межу між реальним та віртуальним світом» — сказав Цукерберг на презентації.

Особисто я вважаю, що до цієї події ще далеко.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Medium