Тема тижня: В якому стані онлайн-освіта в Україні?

Від класичної офлайн-освіти — до віртуальної

Україна сьогодні перебуває в тому періоді, коли застарілі технології та методики вже не працюють належним чином, а нові створюються буквально «з коліс», постійно змінюючись та намагаючись «встигнути» за трендами та попитом з боку потенційних абітурієнтів.

Криза в цьому випадку виступає додатковим стимулом для отримання нових знань. Навіть втрата роботи чи посади не стимулює так людину до змін, як загальний кризовий стан в економіці. Окрім міграції між країнами, почалася міграція міжфахова: зміна професії на більш оплачувану чи таку, що користується попитом на ринку праці, неможлива без отримання нових знань. І в цьому випадку інтернет-курси (безкоштовні чи платні), системи онлайн- та офлайн-самоосвіти стають частиною так званих «соціальних ліфтів».

Зростання конкуренції на ринку праці відбувається не лише через зростання рівня знань та технологій, але й через зміну поколінь. Сучасне українське суспільство перебуває на стадії, коли в системі освіти теж відбуваються кадрові та світоглядні зміни: стара, класична професура поступово «йде» (хто на пенсію, хто — в небуття), залишаючи по собі традиції викладання та передачі знань, яким вже по 40-50 років. По інший бік світоглядної «барикади» — люди, котрі не пам’ятають життя без інтернету та смартфонів (бо в свої 20 років вони практично «завжди» жили із цими технологіями). Само собою, для них засвоєння та передача знань в електронному форматі — цілком логічний спосіб навчання.

Якщо за допомогою інтернету можна швидко і зручно спілкуватися, то чому не використовувати його для освіти? Самоосвіта, організоване колективне навчання — все це стає простішим і зручнішим, якщо використовувати електронні комунікації.

В якому стані перебуває українська онлайн-освіта? Які проблеми та «хвороби росту» вона має? Спробуємо розібратись разом із вами.

Залучення України до світового наукового співтовариства

Якщо чесно, не все так погано із інтегрованістю української науки у світовий контекст. Світова спільнота цьогоріч звернула на вітчизняних науковців увагу і пропонує їм участь у спільних програмах.

Міністр Австралії з питань освіти і підготовки кадрів Хон Крістофер Пайн оголосив про початок прийому заяв на тур 2016 року Стипендіальної програми для студентів та аспірантів. До розширеного списку країн, що беруть участь в турі 2016 року, включено Україну.

Українців запрошують спробувати свої сили в Сингапурі, в конкурсах від NatGeo та Фонду Ейнштейна. Хтозна — можливо, серед наших сучасників є наступний Іван Пулюй чи Юрій Кондратюк?

За якою формою освіти майбутнє?

Як справи, «стара школо»?

Справи кепські, якщо чесно. НДДКР та НДІ — два практично позабутих терміни не лише в Україні, але й на всьому пост-радянському просторі. Ті науково-дослідні центри та осередки, що пережили «голодні 90-ті» та «пофігістично-нігілістичні нульові», вимушені животіти на дотаціях із бюджету або перетворюватись в комерційні науков-дослідні структури із вузьким профілем (агрономія, комерційне сільське господарство, холдинги харчової промисловості тощо).

Чи є користь від МОН

Класичні вузи (особливо гуманітарні) виступають в Україні в ролі тих, що «наздоганяють, а не ведуть». Як справедливо зауважує PR-стратег компанії «Ольшанский и партнёры» Сергій Дідковський, усі успішні культурні, освітні та наукові проекти сучасної України були створені радше всупереч діяльності Міносвіти та Мінкультури, аніж завдяки цим двом державним інституціям.

Навіть у сусідній нафтовій країні вже бракує коштів, аби забезпечити науковцям доступ до бази сучасних тематичних видань. Додайте сюди корупцію в традиційних формах освіти, швидке старіння методик, дефіцит кадрів — і нічого не буде дивного в тому, що вітчизняні дипломи вишів ніхто не визнає за кордоном.

Втім, окремі фахівці нагамаються переломити ситуацію на користь розвитку науки в Україні. 10 років тому молекулярний біолог Наталя Шульга повернулася в Україні зі Штатів, де була співробітником приватного дослідницького університету. Зараз вона працює над пакетом законодавчих ініціатив, котрі мають допомогти вітчизняній науці із напівживого стану перейти до нормального.

Її мета — максимізація можливостей співпраці між державними інституціями та бізнесом, між приватним капіталом та міжнародними науковими програмами. Адже за кордоном давно зрозуміли: успіша економіка напряму пов’язана із якісною освітою та успішною наукою.

Новий час вимагає нових відповідей

В Україні онлайн-освіта лише починає виникати, беручи за зразок досвід англомовних платформ. В сусідній Росії є як мінімум один успішний кейс, що вже вийшов за межі виключно російського ринку. Йдеться про проект «Фоксфорд», котрий допомагає школярам готуватися до випускних та вступних іспитів, а також платформу онлайн-навчання «Нетологія», яка займається освітою в галузі інтернет-технологій та цифрового маркетингу.

Керівник холдингу Netology Group Максим Спірідонов відзначає, що наступні 5 років тенденції зростання попиту на онлайн-освіту лише будуть посилюватись. А в перспективі, за 20-30 років нас чекає активне використання технологій доповненої реальності та інших новацій в сфері дистанційної освіти.

Якими освітніми онлайн-сайтами користуються українці?

Хто і як реалізовує можливості онлайн-освіти в Україні сьогодні? Загалом здебільшого це — закордонні проекти та сервіси, але починаючи з минулого, 2014 року, є декілька вітчизняних розробок, завдяки яким освіта через інтернет більше не є чимось невідомим і малознайомим для українського інтернет-користувача.

Платформа Prometheus

Співзасновники проекту «Prometheus» – молоді українські науковці Іван Примаченко, аспірант КНУ імені Тараса Шевченка та Олексій Молчановський, викладач з КПІ.

Вони переконані, що центральна мета подібних ініціатив – це доступність знань, незалежно від статків або місця проживання. Серед ключових ініціатив — підготовка до ЗНО та низка курсів за різними спеціальностями.

IT LABS

Програма IT LABS

Українська освітня платформа, яка запустила ряд офлайн-курсів із подальшою сертифікацією, а тепер готує запуск онлайн-навчання на основі відеоконференцій Hangouts, котрі розпочнуться 23 травня 2015 року. Серед викладачів — співробітники великих ІТ-компаній України та світу.

«Телепортус»

Платформа проведення онлайн-трансляцій із лекцій, конференцій та освітніх заходів. Робить доступнішим та зручнішим процес долучення до різних освітніх ініціатив.

Серед нещодавних трансляцій — відео з потоку «Стартапи» в рамках конференції iForum-2015.

WebPromo Experts

Освітня платформа з інтернет-маркетингу. Вебінари та семінари вони проводять регулярно, а навчальні відео викладають на свій канал у YouTube.

«Яндекс.Україна»

По-перше, вже не перший рік успішно працює «Школа аналізу даних» цієї компанії в Києві. По-друге, розділ Науково-технічних семінарів від «Яндекса» теж доступний усім бажаючим, хто цікавиться технологіями.

Зарубіжні проекти

Coursera, Udacity, Khan Academy, Udemy, Duolingoвпливові освітні платформи, які окреслили нову тенденцію до демократизації та віртуалізації освіти ще декілька років тому. В принципі, вони (як і мотиваційно-освітня платформа конференцій TED), можуть слугувати зразком того, як має виглядати онлайн-освіта в будь-якому куточку Землі.

Українські мотиватори

Українські «мотиватори»

Низка українських інтернет-проектів, котрі різними способами вирішують спільне завдання — дають поштовх до дії, пробують навчити читача мислити, приймати рішення, брати на себе відповідальність за власне життя, безпеку оточуючих та майбутнє країни. І мають просвітницьку мету.

«Велика Ідея: Практики» | «Платформа: План Б» | «The Ukrainians» | «Oherald»

Ключові проблеми онлайн-освіти в Україні

  1. Повільний розвиток швидкісного мобільного інтернету
  2. Несприйняття зарубіжної практики дистанційної освіти вітчизняними вишами
  3. Відсутність інноваційного мислення у викладачів традиційних університетів
  4. Дотаційність так званої «державної» освіти
  5. Малий досвід потенційних викладачів у формуванні курсів / програм
  6. Відсутність методологічного апарату та практики дистанційного викладання
  7. Дефіцит інвестицій в онлайн-освіту
  8. Тривале ігнорування державою можливостей онлайн-освіти для дистанційного та інклюзивного навчання

Перспективи та можливості

Як не дивно, але «вузькі місця» для онлайн-освіти в Україні можуть стати і можливостями:

  1. Інклюзивна освіта в школах та університетах може отримати новий поштовх завдяки онлайн-платформам
  2. Інтеграція сільських районів та малих міст і молоді з таких населених пунктів у загальні процеси розвитку освіти та науки, технологій та комунікацій, що дасть привести в дію «соціальний ліфт» для талановитої молоді
  3. Поява нових спеціальностей та освіти за ними в тих сферах, де бракує літератури та академічних знань
  4. Викладання для діаспори та вчених-україністів за кордоном на базі вітчизняних вишів

Все залежить лише від готовності і тих, хто викладає, і тих, хто навчається, сприяти розвиткові онлайн-платформ для навчання та освітньої мотивації людей будь-якого віку. І звісно, в цей процес не завадить включитись державним структурам та великому бізнесові — лише вони можуть забезпечити прихід серйозних грошей та правової підтримки для таких починань. Доменний реєстратор №1 в Україні imena.ua

Читайте также:

12 багатообіцяючих стартапів, які шукають методи боротьби з раком

Вчені винайшли «робота», який може змінювати форму: бути рідким і твердим

Як біотехнологічні лабораторії використовують штучний інтелект щоб створити нові ліки

5 найкращих організацій, які використовують Web 3.0 для вирішення біотехнологічних проблем