Деякі фахівці в галузі психічного здоров’я вже активно використовують відеоігри, щоб знаходити підхід до пацієнтів та полегшувати їх лікування. Дослідження підтверджують, що це справді працює. Як онлайн-ігри допомагають справлятися з тривожністю та розвивати терплячість? Як грамотно використовувати їх у роботі та уникати негативних наслідків? Відповідаємо на ці та супутні питання.
Моне Гольдман — сімейний психолог із Санта-Клара, Каліфорнія. Перші тижні пандемії він відчував сильний стрес і пробував різні способи впоратися з ним. «Я робив вправи, займався медитацією та йогою», — розповідає він.
Однак Гольдман відчув себе краще, тільки коли повернувся до звичного проведення часу — відеоігор. Він знайшов заспокоєння у віртуальному світі та знову відчував задоволення від життя. У той час багато фахівців почали працювати онлайн, і Гольдман задумався над тим, чи можуть ігри допомогти і його пацієнтам.
Він почав навчати інших колег, як використовувати онлайн-ігри для лікування психічних захворювань. Гольдман почав із Roblox — платформи з мільйонами ігор, яка особливо популярна серед дітей віком 5-12 років.
Під час консультації у Zoom із двома учнями початкової школи Гольдман попросив їх назвати улюблені ігри з Roblox. Спочатку діти мовчали, але потім один із них згадав Brookhaven — рольову гру, дія якої відбувається у жвавому місті. Вже незабаром діти перестали соромитися та із захопленням проводили час у віртуальному світі.
Онлайн-ігри — альтернативний спосіб спілкування, подібно до традиційної ігрової терапії, під час якої пацієнти висловлюють свої почуття та емоції за допомогою іграшок. За словами Гольдмана, для людей, стурбованих своєю зовнішністю та мовою, ігри — це можливість «виражати себе у різних формах» як через аватари та ілюстрації, так і інші цифрові витвори.
Він зазначає, що у віртуальному середовищі діти, яким важко даються особисті консультації, пожвавлюються та стають впевненішими. Зараз Гольдман консультує дітей, підлітків та дорослих за допомогою поєднання ігрової та розмовної терапії.
Використання відеоігор для лікування психічних розладів — не нове явище. Однак зараз цей формат особливо популярний, оскільки пандемія спонукала розвиток телемедицини.
Geek Therapy — некомерційна організація, яка виступає за те, щоб використовувати відеоігри та інші популярні медіазасоби в терапії. За словами засновника організації Хосуе Кардона, у грудні 2019 року у групі Geek Therapy у Facebook перебувало менше тисячі людей, а зараз — понад 5,4 тисячі.
Терапевти по-різному застосовують онлайн-ігри — як зустрічаються з пацієнтами у Roblox та Minecraft, так і призначають їм особисті ігрові сесії.
Ігри як спосіб терапії
«Відеоігри можуть привертати й утримувати увагу, що допомагає пацієнтам контролювати тривожні думки», — розповідає Еймі Дарамус, клінічний психолог і автор книги Understanding Bipolar Disorder («Введення в біполярний розлад»).
При роботі з дорослими людьми, які страждають на хронічні психічні захворювання, у тому числі тривожність, депресію і шизофренію, Дарамус використовує відеоігри як спосіб навчитися справлятися з труднощами. За її словами, це допомагає пацієнтам краще усвідомлювати свої дії.
Дійсно, відеоігри можуть бути настільки ж і навіть більш ефективними при лікуванні психічних захворювань, особливо тривожності.
- Згідно з дослідженням 2017 року, опублікованому у Prevention Science, гра MindLight так само ефективно знижувала тривожність у дітей, як і когнітивно-поведінкова терапія.
- Відеоігри також надавали більшу допомогу при зниженні тривожності, ніж призначення додаткового препарату.
Деякі ігри допомагають висвітлювати психічні проблеми, наприклад персонаж із Sea of Solitude стикається з депресією та самотністю. Однак розважальні казуальні ігри можуть приносити позитивні результати.
У дослідженні 2009 року, опублікованому в PLOS One, було виявлено, що після перегляду фільму, що викликає тривогу, гра в Tetris може скоротити кількість неприємних спогадів — це знижує ризик посттравматичного стресового розладу.
Фактично, як стверджує Дарамус, гра «відвертає увагу і пам’ять, заважаючи прокручувати в голові ці спогади знову і знову, коли їх мозок формує».
В ігрових світах деякі пацієнти почуваються безпечніше і вільніше, а значить, їм легше опрацьовувати сильні емоції.
Кім Віллер Пуатев’єн — ліцензований соціальний працівник, який працює з дітьми та підлітками. Вона зауважила, що у відповідь на расові скандали, що сталися влітку 2020 року, все більше молодих темношкірих пацієнтів зверталися до таких ігор, як Fortnite. За її словами, діти «боялися поліції», яка «вважає їх поганими», і хотіли «захистити себе».
Ігри також допомагають розвивати емоційну саморегуляцію. Пуатев’єн виросла в сім’ї геймерів і в дитинстві захоплювалася Atari. Зараз вона часто влаштовує ігрові сесії із клієнтами, але не піддається їм. Пуатев’єн вважає, що програші допомагають дітям розвивати терпимість до розчарування, а неминучі збої та помилки у грі — формувати терплячість.
Під час пандемії онлайн-ігри стали важливим додатковим інструментом для фахівців. «Зараз кожен знайомий мені терапевт має дуже щільний розклад», — розповідає Дарамус.
Коли клієнти не можуть відразу потрапити до неї на прийом або хочуть практикувати навички подолання труднощів між сесіями, Дарамус часто призначає їм ігри, орієнтовані на психічні проблеми, такі як Sea of Solitude, Night in the Woods та Gris.
Ризик розвитку залежності
Деякі експерти стурбовані тим, що люди проводять все більше часу перед екраном та стають залежними від онлайн-ігор, особливо діти. Китай уже посилив обмеження для геймерів молодших 18 років.
Всесвітня організація охорони здоров’я визнає ігровий розлад як психічне захворювання. Проте точно оцінити його поширеність поки що не вдається. Виходячи з аналізу 53 досліджень, проведеного у 2020 році, приблизно 3% гравців у всьому світі страждають на цей розлад.
Ларрі Розен — почесний професор, колишній завідувач кафедри психології Університету штату Каліфорнія Домінгес-Хіллс та співавтор книги «Розсіяний розум. Як нашому давньому мозку вижити у світі новітніх цифрових технологій» (The Distracted Mind: Ancient Brains in a High-Tech World).
Розен стверджує, що ігри здатні викликати зміни поведінки, які можуть перерости у залежність.
Чим більше людина грає, тим більше вона отримує хімічних речовин, що формують гарний настрій, таких як дофамін, серотонін та інші.
Онлайн-ігри чудово справляються з тим, щоб приваблювати геймерів, оскільки їхній успіх залежить від утримання уваги. Чим довше людина грає, тим вища ймовірність того, що вона щось купить, а компанії зароблять більше грошей.
Терапевти знають про ці потенційні проблеми, проте намагаються не стигматизувати ігрову діяльність. Замість того, щоб просити клієнта припинити грати, Пуатев’єн нагадує їм про важливість балансу. Наприклад, вона може запитати: «Як ви почуваєтеся, коли граєте у відеоігри до четвертої ранку? До яких наслідків це призводить?».
Гольдман підтримує цей підхід. Він вважає, що не варто використовувати вираз «викликає залежність» стосовно відеоігор, але визнає ризик появи шкідливих звичок. Якщо надмірно покладатися на гру як спосіб виживання, то після виходу з неї людина «залишається з тими ж проблемами, яких намагається уникнути».
Щобільше, ці проблеми, ймовірно, «можуть посилитися, тому що людина проводить більше часу у грі та приділяє менше уваги на те, щоб, наприклад, шукати роботу чи навчатися».
Потенціал використання після пандемії
За словами Дарамус, у міру розвитку онлайн-ігор лікарям знадобляться суворіші етичні принципи щодо їх використання. Вона стверджує, що головне завдання — переконатися, що «ми проводимо терапію не розважальним для нас чином, а так, як буде краще для клієнта».
Якщо пацієнт хоче провести усю сесію в Animal Crossing, терапевту треба пов’язати цю діяльність із конкретною метою лікування. Наприклад, розвитком соціальних навичок чи стійкості до стресу.
Практикуючі лікарі вважають, що використовувати онлайн-ігри як метод лікування варто навіть після закінчення пандемії та поновлення особистих консультацій. Якщо традиційні терапевтичні бесіди не допомагають упоратися із проблемою, то на допомогу пацієнтам можуть прийти віртуальні світи.
До Гольдмана регулярно звертаються батьки учнів старшої школи та студентів, які не люблять терапію, але потребують того, щоб з кимось поговорити. Сім’ї цінують його за неупереджений підхід та захоплення іграми.
«Терапія може бути страшною та складною, — стверджує Гольдман. — Спілкування з пацієнтами в ігровому світі, де вони почуваються в безпеці, може серйозно вплинути, навіть якщо ви зустрічаєтеся на сервері World of Warcraft».
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
- Соціальні мережі та ТБ викликають депресію, відеоігри — ні
- Заробити граючи? Це цілком можливо! Новий етап в гейм-індустрії
- Про гібридні відеоігри — на прикладі нового релізу для Sony PlayStation 4
Джерело: Wired