Японія вважається батьківщиною відеоігор, але зараз сектор переживає важкі часи. Тим часом китайські гіганти активно відкривають власні студії та наймають японських фахівців. Здається, розміщення сил в ігровому світі може змінитися назавжди.
Цей рік приніс дивовижну кількість ігрових релізів, але став катастрофою для гейм-індустрії: після буму під час пандемії ринок пішов на спад, студії змушені скорочувати співробітників і закриватися.
У вересні Epic Games, розробник Fortnite, звільнила 870 співробітників; Electronic Arts (Sims, Fifa) скоротила 6%; Каліфорнійська Ascendant Studios втратила майже половину команди, а Volition, творець серії Saint’s Row, була закрита.
І це лише кілька прикладів.
Водночас китайські інвестори зберігають оптимізм і концентрують свою увагу на японській ігровій промисловості. І це досить дивовижний вибір.
Китайська ігрова індустрія — найбільша за розміром і доходами у світі — разюче відрізняється від японської та західної, оскільки розвивалася в інших культурних та технологічних умовах.
У Китаї найбільш популярні змагальні онлайн-ігри, в які зазвичай грають в інтернет-кафе, або мобільні програми у жанрі free-to-play, де користувачі можуть витратити гроші, щоб прискорити прогрес або покращити результат на свою користь.
Крім того, у місцевому суспільстві діють інші правила та очікування щодо геймінгу.
Якщо в Японії підлітки можуть грати стільки, скільки дозволять батьки чи опікуни, у Китаї з 2019 року діє обмеження: особи молодше 18 років можуть провести за грою лише 90 хв на день або 3 години на державні свята.
У 2021 році правила посилили: тепер діти та підлітки можуть грати лише годину щоп’ятниці, вихідних та святкових днях. Все це для боротьби з ігровою залежністю.
З усім тим, культурні відмінності не завадили таким китайським конгломератам, як Tencent і NetEase, заснувати студії в Японії та найняти найвідоміших японських гейм-директорів. Тепер Гоїті Суду (творець серії No More Heroes), Тосіхіро Нагосі (творець серії Yakuza) та Рютару Ічімура (ветеран ігор Dragon Quest) працюють у структурах NetEase.
Нещодавно китайська компанія відкрила дві студії під керівництвом японців для створення консольних ігор у японському стилі, які сподобаються західній аудиторії.
Для багатьох Японія залишається творчим центром ігрової індустрії — не лише завдяки Nintendo та PlayStation, але й винятковій кількості творчих команд та студій, які створили багато ігор, що визначають тренди останні 50 років. Сьогодні багатьом із них вже добре за 60-70 років, і їхня роль виглядає радше символічною.
Тим часом в галузі працюють невизнані команди штатних або залучених на аутсорс співробітників: Сігер Міямото з Super Mario, Хідео Кодзима з Metal Gear, Юдзі Нака з Sonic the Hedgehog.
Це створює оманливе враження: Японія залишається творчим лідером у галузі, але гроші та влада в основному перемістилися за кордон. Цього року понад половина з приблизно 700 експонентів виставки Tokyo Game Show були міжнародними компаніями.
У вересні до мережі випадково потрапило внутрішнє листування Microsoft, де в одному з листів CEO Xbox Філ Спенсер розмірковував, чи зможе Microsoft придбати Nintendo. Можливо, це лише мрії, але не можна заперечувати, що китайські ігрові гіганти Tencent і NetEase систематично набувають японських студій та талантів.
Ці кроки — частина стратегії щодо розширення впливу та потужності компаній у західній індустрії відеоігор. Ігри китайського виробництва нелегко перекласти для західної аудиторії. Для порівняння весь бізнес навколо консолей визначався японськими розробниками. З перших років існування індустрії вони були головною силою у творчості та бізнесі, яка формувала смаки та інтереси гравців.
Для японців, які зараз працюють на китайських спонсорів, перевагами, мабуть, є збільшення фінансування, свобода творчості та, ймовірно, шанс відмовитися від прийнятих на батьківщині методів роботи, які, за багатьма даними, поєднують надмірно тривалий робочий день із порівняно низькою оплатою.
Як нещодавно висловився Гоїчі Суду, «Завдяки підтримці, яку ми тепер отримуємо від NetEase, у нас не тільки велика студія і більше людей, а й саме середовище стало набагато простіше для роботи».
Китайські інвестори забезпечують їм відчуття безпеки, і, судячи з величезної присутності китайців та компаній, що належать китайцям, на Tokyo Game Show 2023 цього року (майже 20% із 406 експонентів були китайцями), їхня пропозиція видається переконливою.
Довгостроковий ризик політики найму та поглинань — нездатність інвестувати у наступне покоління художників та дизайнерів. У 2021 році Sony закрила Japan Studio, експериментальний майданчик, де виросло чимало талантів, що стало тривожною подією з художньої точки зору.
Крім того, залишається питання: чи збережуться китайські інвестиції у менш сприятливих економічних умовах? NetEase може перестати бути такою зговірливою, якщо ігри, які зараз перебувають у розробці, не продаватимуться.
Якщо в цей момент китайські компанії почнуть скорочувати команду, як це зробили їхні західні колеги, що чекає на гейм-директорів з Японії?
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
- Як донат погіршує ігри, руйнує життя людей і що з цим робити
- Як запустити ігри з Dendy та SEGA на ПК
- Спосіб розслабитися: кращі ігри про підводний світ
Джерело: The Guardian