З розвитком науки збільшилась кількість досліджень і наукових праць, що публікуються кожного року. Виявляється, що не всім науковим роботам можна довіряти. Українські вчені також говорять про необхідність боротьби із псевдовідкриттями і плагіатом, а як це відбувається у світі – читайте в адаптованому перекладі викриття з ресурсу The Atlantic.
Вірю/не вірю
Ретельно вивчаючи наукові дослідження раку в 2015 році, Дженніфер Бірн (Jennifer Byrne), професор молекулярної онкології в Сіднейському університеті, Австралія, помітила дещо дивне: безліч робіт були присвячені аналогічним експериментам з певним геном, пов’язаним з раком молочної залози та дитячою лейкемією. Науковець одразу ж упізнала цей ген, бо сама була членом команди, яка клонувала його двома десятиліттями раніше. Проблема полягала в тому, що у наукових працях (у цьому випадку всі вони належали китайським дослідникам) вказувалась неправильна нуклеотидна послідовність – унікальна серія букв, яка описує склад конкретного фрагмента ДНК, що використовується для дезактивації гена та спостереження за відповідною дією на ракові клітини. Або у ході експериментів досліджували не те, про що говорили, або їх виконували не так, як описували.
«– Послідовність описувалася як одна річ, але іноді використовувалася, як інша, – пояснює Бірн. – Це можна порівняти із застосуванням одного штрих-коду на позначення різних видів товарів у супермаркеті: ви купуєте пакет молока, а платите за пару черевиків».
Оскільки робіт було кілька, вони своєрідним чином «додавали вагомості» дослідженню, закладаючи підґрунтя для потенційних нових хибних досліджень, тобто – марно витраченого часу й грошей.
Масштаби проблеми
Шокована власним відкриттям, Бірн, яка також очолює Відділ дослідження раку в дитячій лікарні Westmead у Сіднеї, вирішила зробити все можливе, аби викрити академічне шахрайство у своїй галузі. За допомогою Сіріла Лаббе (Cyril Labbé), колеги з Університету Гренобль Альпи у Франції, відтоді вона спромоглася виокремити близько 50 підозрілих робіт. Завдяки її зусиллям наукові журнали опублікували спростування принаймні 10 робіт і підтвердили готовність спростувати ще кілька. За таку працю науковий журнал Nature минулого року включив Бірн до переліку «10 людей, які змінюють світ».
Дженніфер Бірн
Бірн вважає, що торкнулася лише вершини айсберга. Шахрайство, плагіат та інші хибні дослідження – проблема не тільки царини дослідження раку, але й усіх наукових дисциплін, і протягом останніх двох десятиліть кількість цих хиб зросла. На початку 2000-х років, за даними інформаційної компанії Thomson Reuters, щорічно з’являлося близько 30 публікацій про спростування. У 2016 році створений у 2010 році з метою моніторингу наукових помилок блог Retraction Watch зафіксував близько 1400 таких публікацій лише за рік. Бірн стверджує, що одна робота може бути лише краплею в морі, але часто стає основою дорогих і тривалих досліджень вивчення лікування раку.
Виконувати обов’язок наглядача не просто. Бірн прагне створити команду, яка б була здатна повноцінно працювати над цим проектом. Її партнер – Лаббе – розробив програмне забезпечення, що наразі перебуває на етапі тестування, за допомогою якого можна одразу ж вилучити послідовність ДНК з наукової праці, перевірити її у спеціальній базі даних та переконатися, чи діє вона так, як заявлено. Якщо щось не збігається, існує ймовірність того, що у досліджені допущені серйозні помилки. ПЗ також розглядає схожість тексту та ідентифікатори, які відповідають за неправильно ідентифіковані клітинні лінії. Нова програма допомагає швидко визначити суперечливі результати експерименту. Зайва пара рук не завадить у такій справі, тож Бірн чекає на результати гранту на фінансування з розширення команди, яка займатиметься перевіркою наукових робіт. Частина завдання полягає в тому, щоб переконати спільноту у масштабах проблеми, які, на думку дослідниці, є величезними:
«– Ми не навчені читати наукові роботи і ставити їх під сумнів. Ми радше довіряємо написаному. Розвиток і отримання нових знань фінансуються, на відміну від перевірки інформації, що вже надрукована».
Підґрунтя
Якщо говорити про фактори, що обумовлюють публікацію шахрайських робіт, Іван Оранський (Ivan Oransky), співзасновник Retraction Watch, вказує на цілу низку стимулів у межах академічної спільноти: «Якщо науковці хочуть обіймати посади, отримувати гранти тощо, вони повинні публікувати свої роботи. Що більше – то краще. Що престижніше видання – то вище винагорода».
Суперечки виникають щодо того, чи збільшення кількості публікацій про спростування є показником збільшення рівня шахрайства, чи – покращенням моніторингу. Доступ до публікацій в інтернеті збільшився, з’явилося більше людей, подібних до Дженніфер Бірн, які вивчають наукові праці та знаходять невідповідності. Звісно, збільшилася і кількість опублікованих наукових робіт. Левова частина з них походить з Китаю. У 2016 році в країні було видано понад 426 тис. наукових праць (більше, ніж у США), що у чотири рази перевищує показник цієї держави за 2003 рік. Але їх якість лишається сумнівною. Минулого року видавництво Springer опублікувало спростування 107 робіт з журналу Tumor Biology, більшість – від китайських науковців, після того, як виявилося, що експертні оцінки були фальсифіковані. Цей крок установив рекорд за найбільшу кількість спростувань одним журналом за один день. Самі китайські дослідники зауважують, що науковці в Китаї можуть отримати до $165 000 премії за публікацію у престижному західному виданні.
У будь-якому випадку Бірн говорить, що відповідальність мають розділяти і видання, адже часто вони публікують роботи без належної перевірки, бо і самі заробляють на публікаціях.
«Думаю, процес аналізу наукових праць можна прискорити, якщо більше людей погодиться аналізувати роботи, що публікуються у їх галузі, з метою з’ясувати, чи існують праці сумнівного характеру».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- 18 ознак псевдонауки
- Олексій Болдирєв, «Моя наука» — про найпопулярніші псевдонаукові теорії
- Чи дійсно кращі органічні харчові продукти? На запитання відповідає наука
Джерело: The Atlantic, переклад підготувала Ірина Гоял, спеціально для «Блог Imena.UA»