Серед когорти нових медіа, які з’являються в українському онлайн-просторі частка присвячених культурі видань не дуже велика. Що дивно, адже події останніх років в Україні яскраво демонструють, до чого може призвести недостатній рівень культурного виховання широких мас.
Саме тому наша редакція сьогодні знайомить читачів з українським онлайн-проектом, що професійно висвітлює театральне життя — це «Театраріум». Про роботу видання, його відмінності та про розвиток сучасного українського театру нам розповіла засновник та головний редактор Надія Стефурак:
— На сайті вказано, що ваші матеріали готують театральні експерти. Хто може сьогодні в українських реаліях вважатись таким експертом?
Так, авторами нашого видання є театральні експерти (критики). Театральні експерти — це особи, які здобули спеціалізовану освіту в театральних вузах. Театрознавства вчать лише у трьох українських вузах: Київському університеті імені І. К. Карпенка-Карого, Харківському університеті імені І. П. Котляревського та Львівському університеті імені І. Франка. Також є багато журналістів, які обирають культурну нішу і пишуть про театр, зокрема. За власним бажанням вони можуть стати театральними експертами. Ми в Театраріумі не працюємо з журналістами, адже метою є забезпечити роботою випускників зі спеціальністю «театрознавство» та показати професійний аналітичний погляд на театр.
— Ви як медіа сприяєте популяризації театрального мистецтва. Наскільки складно це робити зараз?
Театр — багатогранна структура. Тут є емоція, жест, музика, слово і художнє рішення. Можна говорити про багато напрямів у театрі. Він здається невичерпним джерелом для дослідження. Однак популяризувати український театр справді не легко, особливо правдою. В час, коли інтернет переповнений короткими текстами-переказами, ми стараємося створювати контент, в який входять корисні матеріали і розшифрування мистецтва театрального.
Ми розповідаємо, чому деякі вистави варті особливої уваги, а на інші не варто витрачати час і гроші. Наше завдання розповісти читачам про театр в новому, не властивому ЗМІ, форматі. Ми часто дискутуємо про проблематику театру, про глядача, про самі вистави, але ці складнощі лише стимулюють долати перепони. Найскладніше, мабуть, що театральних критиків дуже мало і важко охопити театральний ринок одразу. Найбільше критиків у Києві, Львові та у Харкові, а в інші міста потрібно їздити на окремі вистави, якщо театр може собі це дозволити. Є стереотип щодо експертів, багато людей думають, що ми спроможні лише спаплюжити мистецтво і винести власний вирок. Однак ми лояльно відносимося до театральних дійств, бо любимо справжнє і якісне.
— Як змінились напрями розвитку сучасного українського театру через події минулих декількох років?
На мою думку, відбувся стрімкий розвиток українського театру. Народилося багато незалежних проектів, розвиваються сучасні напрями пластичного, ігрового та експерементального театру. Останнім часом міжнародні фонди та міждисциплінарні організації фінансують український сучасний театр. І це дуже тішить. В театрах теж відбуваються реформи, зсередини. Актори, режисери та сценографи шукають нові підходи до реалізації сценічних рішень на сцені. Мистецтво має переваги, воно ніби передбачає події, рухає натовп і дає хороші рефлексії.
Ми спостерігаємо, як народжується сучасна драматургія і тут же втілюється на сцені. Театр переймає сучасні проблеми і дає відповіді не тільки на філософські, морально-етичні чи побутові теми, а торкається актуальних історичних, соціальних і політичних конфліктів. В театрі зараз все на слуху.
Фото: сторінка Театраріуму в Facebook
— Чи використовуєте можливості сучасних технологій в своєму медіа? Практикуєте незвичайні формати матеріалів?
Ми працюємо з різними форматами. Найбільша увага є до рецензії і до проблематики дитячого театру. Так історично склалося, що театр поділився на дитячу аудиторію і дорослу. Щоб захопити дорослу аудиторію театральні режисери та куратори витрачають неймовірні зусилля. А от з контентом для дітей в Україні проблема. Варто створювати особливий продукт, і він має бути найкращим. Як кажуть: «Все найкраще — дітям». Наші автори часто стикаються з дитячими виставами — і ці вистави не тішать. Ми експерементуємо, пробуємо різні формати: репортажі — це попереднє враження про виставу; реконструкція — відновлюємо вистави з розмов з глядачами, художниками та акторами. Пишемо в різних формах про народні постановки, які ніколи, можливо, театром і не називали.
Для Театраріуму важливою є також візуальна складова. Не вважаємо, що єдиний спосіб отримати користь від цікавих розповідей, аналізів і думок — це довгі матеріали, навіть попри те, що у нас вони також є. Новий варіант подачі: фото, назва, короткий опис.
Ми удосконалили пошукову систему, бо з відгуків знаємо, що користувачів цікавлять не лише свіжі матеріали. Отже, зараз ви можете шукати, використовуючи назву вистави, імена, театри, міста й переглядати щомісяця 3 рекомендовані матеріали. Більшість змін — косметичні. Критика — як і з ким ми говоримо, які питання піднімаємо — залишається найважливішою частиною Театраріуму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
— Щоб писати огляди, потрібно постійно відвідувати різні театри. Ваша редакція подорожує чи ви працюєте з авторами віддалено?
У нас в штаті є дев’ять авторів. Сім проживають у різних містах України: Київ, Львів, Харків, Івано-Франківськ, Тернопіль. Двоє пишуть з-за кордону: з Варшави (Польща) та Санкт-Петербургу (РФ). Але цього не достатньо, ми їздимо у інші міста. Стосовно оглядів, то маємо практику подорожей на фестивалі, де збираються різні театри — і ми можемо споглядати найкраще в одному місці. Таким чином наводимо контакти і пишемо.
— Чи організовуєте власні заходи?
Ми поки що не організовували власних культурних заходів, але маємо декілька цікавих ідей на майбутнє. Вони стосуються популяризації театрів у літній період. Влітку театри, зазвичай, на канікулах, але це дає можливість залучити нову аудиторію, людей, які відпочивають і хочуть споглядати театральні дійства, а театр зачинено.
— Ваші плани на 2016-й
В планах — відвідати 5 фестивалів і подорожувати театральною Україною, де ми ще не були. Таких місць є вдосталь.
— Розкажіть детальніше про аудиторію
Спочатку ми просто хотіли зосередити увагу на молоді. Статистика показує, що ядро читачів — люди, які мають пряме чи опосередковане відношення до театру: режисери, актори, художники, критики та актори аматори. Наразі ми будуємо спільноту професіоналів. Далі потрібно буде залучити до неї більше глядачів.
— Яким коштом існує та розвивається проект?
За період роботи редакція не витрачала гроші. Ми інвестуємо час та власні знання. У 2016 році хочемо запустити кілька варіантів бізнес-моделі, які жодним чином не вплинуть на редакційну політику. Буде важко, але щоб рости, потрібно заробляти.
Фото надані нашею гостею