Як месенджери змінили спілкування

Небагато додатків вплинули на психологію користувачів так же сильно, як месенджери. По суті, вони повністю переписали правила спілкування та змінили наші емоції під час розмов. Аби оцінити викликані ними зсуви, потрібно зробити крок назад та повернутися в 1996 рік – саме тоді з’явилися месенджери в тому вигляді, у якому ми знаємо їх сьогодні.

На початку дев’яностих п’ять ізраїльських розробників зрозуміли, що у більшості людей нема можливості надсилати один одному миттєві повідомлення. Вони вирішили розробляти відповідну програму для ОС Windows та Mac та дали їй назву ICQ (I seek you — «Я шукаю тебе»). Незабаром додаток оновився та отримав багато ознак сучасних месенджерів. У версії ICQ 99a вже з’явилась історія листувань, пошук користувачів, групування контактів та легендарний звук нового повідомлення. За дуже короткий час ICQ отримала мільйони користувачів, хоча трафік тоді був набагато менше, ніж сьогодні.

ICQ 99a

Одною з важливих проблем тоді стало те, що користувачі не були в онлайні постійно і чати були схожі на пусті бари. Творці ICQ винайшли геніальне та оманливо просте рішення: статус, що показує, коли людина знаходиться в мережі.

Переваги онлайн-статусу

Введення онлайн-статусу стало першою відмовою від частки конфіденційності, через те, що всі контакти користувача отримували повідомлення про його появу в ICQ. Але цей крок збільшив активність людей, та проблема порожніх чатів незабаром зникла: користувачі почали листуватися у перші хвилини після запуску додатка.

Інші гравці помітили підвищення популярності ICQ та стали пропонувати свої платформи для обміну повідомленнями. Його найвідомішою альтернативою став MSN Messenger від Microsoft, що містив в собі ті ж функції, що забезпечили успіх месенджера ICQ, в тому числі онлайн-статус.

MSN Messenger для Windows XP

У 2001 році MSN Messenger став найпопулярнішим у світі месенджером. Але отримавши більше, ніж 230 млн унікальних користувачів, сервіс зіштовхнувся з новими викликами.

Допустима прозорість

Все більше користувачів MSN Messenger скаржилися на те, що вони не відчувають контролю над ситуацією. Після входу до сервісу їм одразу ж починали писати люди, з якими їм не завжди хотілося говорити. Проблему пустих чатів фактично замінила нова – неможливість обмежити спілкування. Незабаром стало зрозуміло, що автоматичний вхід до системи та загальнодоступний онлайн-статус не був позбавлений недоліків.

У відповідь Microsoft надала нову функцію, котра дозволила заходити до месенджера, зберігаючи офлайн-статус. Це невеличке нововведення дало користувачам своєрідний контроль над ситуацією, проте не все було ідеально – з’явилися інструменти сторонніх розробників, що дозволяють бачити реальний статус контактів.

Як ми побачимо далі, це звичний ланцюг подій у сфері обміну повідомленнями. Кожна зміна, пов’язана з мікроконфединційністю, зустрічає зустрічну реакцію, котра іноді перетворюється з малопомітної події у резонансну проблему.

Мікроконфединційність у звичних продуктах

Мікроконфіденційність стосується невеличких частин інформації, котрі розкривають що-небудь про онлайн-активність користувача. Але навіть мінімальна кількість даних може серйозно вплинути на взаємодію з продуктом та поведінку людей.

Простіше кажучи, розробники можуть створювати більш привабливі продукти, знижуючи рівень конфіденційності з обох сторін: або між додатком та користувачами, або ж між самими користувачами. Ми проводимо багато часу, турбуючись про перший аспект, але майже повністю ігноруємо другий. Приведемо приклад.

Ти все ще тут?

Microsoft потрапив в біду. Його платформа набула великої популярності, але її ранні версії все ж продовжувало переслідувати нестабільне інтернет-з’єднання: ніколи не можна було сказати напевне, чи покинув співрозмовник чат чи все ще залишається на місці. Іноді, надсилання повідомлення нагадувало вирій: до останнього залишалося загадкою, чи відповість людина на ваше повідомлення? Аби впоратися з цією проблемою, користувачі вигадали багато абревіатур типу AFK (away from keyboard — «відійшов від клавіатури») та BRB (be right back — «незабаром повернуся»). На початку 2000-х вони були дуже поширені.

Потім команда інженерів з Microsoft вигадала рішення, котре назавжди змінило психологію обміну повідомленнями — індикатор набору тексту. Коли людина починала писати, його співрозмовник бачив повідомлення про це.

Але, окрім підвищення залученя, ця, здавалось би, дрібна деталь, принесла в онлайн-спілкування новий емоційний нюанс. Уявіть собі наступний діалог:

Боб: «Привіт, Анна! Я був так радий познайомитись з тобою. Хочеш зустрітися сьогодні увечері?»
Анна: Починає писати…
Анна: Перестає писати…
Анна: Знову починає писати…
Анна: «Звичайно!»

Наскільки невпевнена Анна? Складно сказати насправді. Можливо, Боб був би набагато щасливішим, якби не бачив би цих індикаторів про набір тексту. Та він не єдиний, хто не хотів би їх бачити: багато користувачів борються з демонстрацією своїх дій, в тому числі друкуючи відповідь десь у іншому місці, а потім просто його копіюючи.

Де ти був?

Наприкінці 2007 року ми перейшли від домашнього та офісного інтернету до інтернету, який завжди з собою. Поява iPhone ознаменувала технічний стрибок, котрий задів усі аспекти комп’ютерних технологій, а разом з ними, всі аспекти життя суспільства.

Колишній співробітники Yahoo Брайан Ектон (Brian Acton) та Ян Кум (Jan Koum) одразу ж побачили великий потенціал нового пристрою та почали працювати над месенджером, котрий отримав чудову назву — WhatsApp. Його ріст був відносно повільним, розробники мало не відмовились від проєкту. Все змінилося, коли Apple презентувала нову функцію, котра майже миттєво вивела їх розробку на вершину App Store: push-сповіщення. Користувацька база WhatsApp у короткі терміни зросла до 250 тис. людей. Сьогодні у WhatsApp більше мільярда користувачів, це найпопулярніший месенджер у багатьох країнах. Одна з таких країн – Італія. За словами Джана Этторе Гассані, президента Італійської асоціації сімейних юристів, повідомлення в WhatsApp, надіслані подружжям, грають важливу роль в 40% шлюбних справ в Італії.

Що наштовхує чоловіків та жінок на неприємні підозри? Індикатор, який показує точний час останнього відвідування месенджера. Чому один із подружжя останній раз був онлайн о 4:30 ранку? Чому хтось не підняв трубку через декілька хвилин після користування месенджером? Чому таємна любов та кращий друг ніби то завжди онлайн в один і той же час? Це збіг обставин?

Збіг обставин, чи ні, але багато користувачів захотіли повернути собі мікроконфіденційність. Це послужило причиною появи в інтернеті багатьох інструкцій, присвячених змінам останнього відвідування мережі. Але ще одна доволі значна проблема залишилась невирішеною.

Ти бачиш мене!

Раніше відповідати на повідомлення та електронні листи з запізненням було просто: короткого висловлювання «щойно побачив» було достатньо, аби не відчувати почуття провини. Сьогодні нам усім потрібно більш переконливе алібі.

У 2011 році Apple представив iMessage. Однією з його особливостей стала поява інформації про те, коли отримувач прочитав повідомлення. Це створило додаткову напругу для обох сторін: отримувач відчував, що обов’язково повинен відповісти, а якщо він все ще не робив цього, то відправнику здавалось, що його спеціально ігнорують. Пізніше Apple дозволила відключити цю функцію, але її приклад наслідували не всі месенджери.

Дослідження, що було проведено в Копенгагенському університеті, показало: понад 80% респондентів користуються різноманітними тактиками, аби уникнути прочитання повідомлень, відправник яких побачить час цього дійства. Багато з них також згадали, що за відсутності відповіді починають придумувати свої версії подібного розвитку подій.

Висновок

То як же виглядає майбутнє, де поважається мікроконфіденційність людей? В ньому можна вийти до мережі Інтернет та не перейматися через інформацію, котра залишається в статусі. Ставить лайки не побоюючись наслідків. Найголовніше, читати повідомлення без почуття провини за те, що не надіслав негайну відповідь.

Звучить надто ідеально? Це дійсно так!

Декотрі деталі інтерфейсу месенджерів створили соціальні очікування, котрі здаються незворотними. Але це не обов’язково повинно бути саме так. І якщо комусь і варто непокоїтись про збереження конфіденційності, то це нам самим.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Medium