Бізнес в Долині — рівність, якої нема

У серпні Індія однією з останніх країн у світі законодавчо скасувала право чоловіка-мусульманина розлучитися з дружиною, тричі сказавши «талак». Подія, яку святкувало безліч поборників прав жінок в усьому світі. День, який охрестили «днем народження нової мусульманської жінки». Пережиток, в існування якого важко повірити мешканцям багатьох «розвинених» держав і регіонів. Однак, у ХХІ столітті, економічний розвиток не є запорукою ґендерної рівності. Про те, що стать впливає навіть на фінансування компаній – в адаптованому перекладі матеріалу з USA Today.

22_gender

Місце за столом

Два роки тому, коли американка Джен О’Ніл (Jen O’Neal) залучала кошти для свого стартапа у галузі туризму Tripping.com, її запросили зробити презентацію перед усіма партнерами та асоційованими партнерами однієї відомої венчурної фірми у Кремнієвій долині. У величезній залі були присутні лише чотири жінки, які сиділи на маленьких стільцях біля стін. Жодна не вирішувала питання інвестицій. «Не думаю, що до того моменту я цілком розуміла значення вислову “місце за столом”», – говорить О’Ніл. Але це – реальність Кремнієвої долини, де чоловіки контролюють і владу, і гроші: місце за столом отримують дуже мало жінок.

Тривалі дослідження галузі задокументували значний ґендерний розрив у фінансуванні нових компаній. Традиційне пояснення того, що жінки отримують лише мізерну частину від отримуваного чоловіками, звучало приблизно так: венчурні капіталісти, як правило, підтримують підприємців, які вже досягли певного успіху, чи тих, які відповідають певному шаблону: молоді та ексцентричні чоловіки (європейського чи, рідше, азіатського походження), найчастіше у повсякденному одязі, які присвячують всю свою енергію та час втіленню Ідеї, пишучи код у гуртожитку чи гаражі.

Однак, останнім часом окреслилося й інше пояснення ситуації: двозначні коментарі, пропозиції сексуального характеру, всюдисущий шовінізм, обмацування та навіть насильство, які занадто часто є невід’ємною частиною процесу залучення капіталу для жінок-підприємців. Представниці статі почали говорити про сексуальні домагання, пов’язані з переговорами щодо фінансування, влаштування на роботу та започаткування партнерських відносин, а також про наслідки відмови: різке завершення будь-яких ділових стосунків чи перемовин. Вони розповідають про інтерв’ю з інвесторами, під час яких швидко ставало очевидно, що їх не сприймають серйозно, чи про ситуації, коли їм давали зрозуміти, що вони – сторонні особи, які повинні довести свою «придатність». І докази мають бути більш вагомими, ніж докази чоловіків.

Всупереч тенденціям

Ханна Аазе (Hanna Aase), засновниця і головний виконавчий директор платформи Wonderloop, згадує про презентації інвесторам, під час яких їй було адресовано більше «підкатів», ніж ділових запитань. «Друге питання після “Чим Ви займаєтеся?” – “А чим Ви займаєтеся для задоволення?”. Третє: “Може, називати Вас Ханною Монтаною?”» (посилання на американський комедійний серіал з однойменною назвою).

Деякі жінки опустили руки, розчаровані роками нескінченних безрезультативних презентацій, які максимум завершуються пропозицією десь випити ввечері. Зростає нечисельна група жінок, яка створює інвестиційні мережі лише з жінок або залучає стартовий капітал іншими способами, а не через венчурні фонди. У ході того, як загал дізнається про шовіністичний характер галузі венчурного капіталу, з’являється і новий страх, який супроводжується полегшенням: щоб не створювати собі зайвих проблем, чоловіки-фінансисти уникають жінок-підприємців взагалі. Деякі чоловіки вже оголосили, що дотримуються «правила Майка Пенса» (Mike Pence, нинішній Віце-президент США), маючи на увазі його заяву, що єдина жінка, з якою він їсть наодинці – його дружина.

Ліза Кертіс (Lisa Curtis), засновниця і CEO стартапу в галузі харчування Kuli Kuli, говорить, що вона вже чула про інвесторів, які скасовують зустрічі з жінками-підприємцями, і стурбована цим: «Я вважаю, це – хибна реакція». За словами О’Ніл, зазвичай, вона – єдина жінка в кімнаті, де мова йде про залучення інвестицій, отримання бізнес-порад і встановлення зв’язків. Загальну кількість жінок-венчурних капіталістів на сотнях подібних заходів, які відвідала підприємець, можна перерахувати на пальцях однієї руки.

І хоча кількість жінок на керівних посадах загалом збільшується, кількість жінок-інвесторів у венчурних фірмах скорочується. У 1999 році 10% партнерів були жіночої статі, а в 2014 році – лише 6%. У багатьох провідних венчурних фірмах у Кремнієвій долині немає жодної жінки-інвестора. А якщо такі і є, тиск на них за рішення вкласти кошти у компанії, якими керують жінки, настільки сильний, що безліч воліють цього не робити. І така ситуація – серйозна проблема для жінок, які дедалі частіше започатковують власні технологічні компанії на фоні зростаючого розриву фінансування компаній за ґендерною ознакою їх очільників. У минулому році, за даними PitchBook, підприємці-чоловіки залучили венчурний капітал вартістю $58,2 млрд, жінки ж отримали $1,5 млрд, що становить лише 2,5%. Жодну з найвідоміших компаній-єдинорогів не очолюють жінки. І справа не у їх компетентності. Навпаки, за даними венчурної фірми First Round Capital, серед усіх компаній, в які інвестувала фірма, очолювані жінками компанії працюють на 63% краще, ніж компанії, очолювані чоловіками.

«Головне – не скаржся»

Мелінда Еплер (Melinda Epler), засновниця і CEO компанії Change Catalyst, групи, що сприяє різноманітності в технологічній індустрії, стверджує, що передумала відкривати акселератор для очолюваних жінками компаній незабаром після зустрічі з потенційним інвестором і партнером у кав’ярні. Чоловік простягнув до неї руку, торкнувся коліном і заявив, що вона сподобається інвесторам-чоловікам, головне, щоб вона нічого не говорила, коли вони поводитимуться з нею не відповідно до ділової етики. «Не скаржся, мовчи. Оскільки інвестори спілкуються один з одним, ти опинишся у чорному списку та не зможеш залучити капітал».

Деякі інвестори й торгові групи намагаються знайти способи боротьби з такою поведінкою. Засновник LinkedIn і венчурний капіталіст Рід Хоффман (Reid Hoffman) закликав венчурних капіталістів підписати договірне зобов’язання про порядну поведінку. Саллі Кравчек (Sallie Krawcheck), ветеран Уолл-стріт, а сьогодні – генеральний директор і засновниця цифрової інвестиційної платформи для жінок Ellevest, заявляє, що краще б вони підписали договірне зобов’язання про фінансування.

Певна річ, жінки говорять, що відсутність Y-хромосоми – не завжди причина відмови у фінансуванні, але треба дивитися правді у вічі та розуміти, що правила гри для чоловіків і жінок далеко не однакові. Дослідження стверджують, що жінкам, які прагнуть залучити інвестиції, задають питання, що дуже відрізняються від питань, які ставлять чоловікам (про ризики та перспективи), а планка досягнень піднімається значно вище (що вже досягнуто проти того, що можна досягти потенційно). Ці обидва фактори впливають на суму інвестицій. Дослідження у Швеції показало, що венчурні капіталісти описують чоловіків-підприємців «молодими та перспективними», а жінок-підприємців «молодими та недосвідченими». Якщо жінка-підприємець пропонує продукт, орієнтований на жінок, їй часто говорять: «Я проконсультуюся з дружиною».

Жінок все ще часто помилково сприймають за чийогось асистента і просять принести каву чи ігнорують, коли вони приходять на презентацію. За словами О’Ніл, коли вона презентувала свою компанію роки тому, інвестори зверталися лише до її співзасновника чоловічої статі, який хитав головою, показував на неї і говорив: «Поставте це питання головному виконавчому директору». На відміну від чоловіків, жінкам доводиться ще й балансувати на таких презентаціях. Занадто агресивна поведінка гарантовано призведе до ярлика грубої чи психованої, занадто м’яка — «засвідчить» нездатність керувати корпорацією.

Назустріч різноманіттю

Неприйнятна поведінка чоловіків, навіть тих, які публічно виступають за рівність прав, змусила деяких жінок шукати альтернативних форм фінансування. Еплер почала організовувати конференції та кар’єрні ярмарки, що сприяють включенню в технологічну галузь, і радить жінкам і меншинам не витрачати час на венчурних капіталістів. Кармен Бенітез (Carmen Benitez), засновниця і керуючий директор технологічного стартапу Fetch Plus з Сінгапуру, стверджує, що вона – підприємець у технічній галузі, який більше не переймається цими питаннями. Працюючи в інкубаторі, Бенітез раділа нагоді зустрітися з двома відомими американськими інвесторами. За її словами, вони запропонували потенційне фінансування тільки для того, аби мати змогу познайомитися з нею ближче. Через кілька місяців, коли панянка зрозуміла, що про фінансування не йдеться, Бенітез обірвала зв’язки.

У 2014 році Ліза Ванг (Liza Wang) пішла на зустріч з представниками венчурної фірми, аби отримати фінансування для своєї компанії з доставки їжі Fooze. Партнери фірми прийняли її за помічника директора з операційних питань, чоловіка, старшого за неї. Індивідуальний венчурний інвестор, який висловив зацікавленість компанією Fooze, запросив її випити. Зустріч було призначено в танцювальному клубі, де не обговорюють ділові питання; підприємець відмовилася поїхати з потенційним інвестором в готель. І більше ніколи не чула від нього. Зрештою, Ванг облишила спроби знайти венчурне фінансування. Fooze було продано іншому підприємцю. Сума покупки не розголошується. Сьогодні Ванг очолює компанію SheWorx, що об’єднує близько 20 тис. жінок-підприємців, які намагаються подолати дефіцит фінансування, який може мати тривалі наслідки у технологічному ХХІ столітті.

Збереження статусу-кво – загроза і для венчурних капіталістів, попереджає венчурний капіталіст Фріда Капор Кляйн (Freada Kapor Klein). У мінливому світі сучасності нехтування підприємствами, започаткованими жінками та людьми не європейського походження, може значно знизити прибуток венчурних фірм. «Засновниками компаній дедалі частіше стають жінки та представники обох статей не європейського походження. Зважайте, що таке саме різноманіття і серед співробітників компаній, і серед споживачів продукції. Закривати на це очі – втрачати прибуток», – говорить Кляйн.

ТАКОЖ ПРО БІЗНЕС:

Джерело: USA Today, переклад підготувала Ірина Гоял, спеціально для «Блог Imena.UA»