У школах пролунали останні дзвоники, але ЗНО ще у самому розпалі. Однак, пересічний мешканець України, діти/родичі/близькі друзі якого не готуються до вступу у вищі навчальні заклади, навряд чи про це знає, бо країна продовжує функціонувати у звичному ритмі.
Уявіть інше: все зупинилося. Призупинено будівельні роботи, змінено дорожній рух, на вулицях чергують патрульні машини, аби забезпечити тишу та порядок, і карети швидкої допомоги, основні «клієнти» яких – постраждалі від нервового зриву, на радіо і телебаченні – тільки й розмов про формат іспитів і цьогорічні питання. Фантастика? Зовсім ні. Це – щорічна реальність у Китаї. Докладніше – у адаптованому перекладі матеріалу з газети The Guardian.
«Гаокао» або іспит по-китайськи
Підготовка до «гаокао» – державного вступного іспиту до вищих навчальних закладів у Китаї – починається ще у початковій школі. Спочатку термін використовується у якості віддаленого стимулу для старанного навчання школярів, а пізніше, загартовані роками стресу та часто непомірних очікувань, учні усвідомлюють, наскільки високими є ставки, і «щурячі перегони» набирають обертів. Хоча конкуренція – звична ознака вступу до вищих навчальних закладів у будь-якій країні, у Китаї провідні університети можуть зарахувати лише одного з 50 тис абітурієнтів. Вибір навчального закладу – справа відповідальна, рівень безробіття серед випускників вишів становить близько 16%, тож Альма-матер безпосередньо впливає не лише на кар’єру, а навіть і на шлюбні перспективи. Але і вибір не зовсім вибір, адже все залежить від одного єдиного фактора – тризначного результату «гаокао». Максимальна кількість балів – 750, щоб потрапити в елітні університети столиці необхідно набрати не менше 690.
«Гаокао» – це чотири тригодинні іспити, які складають протягом двох днів: з китайської мови, з англійської мови, з математики та або з точних наук (біологія, хімія, фізика), або з гуманітарних наук (географія, історія, політологія), на вибір учня. Здебільшого питання мають форму тестів, але зовсім не простих. Наприклад, іспит з математики порівнюють з математикою на університетському рівні у Великобританії. Але для багатьох випускників найстрашнішим є твір на іспиті з китайської мови. І справа не у розмитості тем (учні обирають одну з двох запропонованих), а у самій системі навчання. Більшість китайських учнів вірять у те, що все має правильну відповідь, але ж твір – це вільне висловлення думки, яке не може бути вірним чи хибним.
«Гаокао» – символ китайської системи освіти в цілому. На заході вона часто розглядається як монолітна і механічна, а в Китаї – як жорстка, але справедлива. В Європі та Америці панує думка, що китайські школи «штампують» зомбі, нездатних критично мислити; а в Китаї багато хто вважає, що на уроках у західних школах діти стрибають на партах і рвуть підручники.
Історія іспиту для бюрократів
Традиція єдиного іспиту, який вирішує перспективи молодої людини, сягає у Китаї глибокої давнини. Імперські іспити, так звані «кежу», під час яких випробовувалися претенденти на урядові посади, були введені ще за часів династії Хань (206 р. до н.е.-220 р. н.е.), і стали єдиним критерієм відбору з VII ст. і аж до скасування у 1905 р. Претенденти складали іспит впродовж трьох днів. Відбирався лише 1% найкращих серед кращих. Нервові зриви були звичайною справою. У Китаї навіть існує привид-божество, що асоціюється з іспитами: Зхонг Куї, вчений, який наклав на себе руки, коли йому було відмовлено у першому місці.
«Гаокао», хоч і не прямий нащадок, але таки далекий родич «кежу». Вперше введений у 1952 р., іспит скасували за часів культурної революції. Тоді більшість університетів закрили, а решту місць розподіляли відповідно до політичних уподобань, а не академічних здібностей. А в 1977 р., через рік після смерті Мао, «гаокао» відновився у своїй сучасній формі. На перший іспит прийшли представники покоління, позбавленого шансу здобути вищу освіту – 5,7 млн осіб, що змагалися всього за 220 тис місць в університетах. З 1978 р. «гаокао» проводиться щоліта.
На «війні» всі методи хороші
Стеження за учнями під час здачі іспиту
Іспити можна перескласти через рік, але якщо учень продовжує терпіти невдачі, альтернативного шляху до університету немає. Самогубства – постійний атрибут кожного екзаменаційного сезону. Дослідження 2014 року стверджує, що 93% випадків самогубств у Китаї сталися через стрес, пов’язаний зі вступними іспитами. І стрес через навчання починається рано: у липні минулого року 10-річний хлопчик намагався закінчити життя самогубством, кинувшись під машину, через сварку з мамою з приводу домашніх завдань.
У ситуації, коли або пан, або пропав, безліч випускників шкіл не гребують шахрайством: у прикрасах, гаманцях, ручках, лінійках і нижній білизні були знайдені приховані шпигунські камери, пристрої радіозв’язку і навіть дужки окулярів, які передають питання та отримують відповіді. У більшості екзаменаційних приміщень встановлено камери відеоспостережень, а у деяких – і металошукачі. Минулого року поліція накрила синдикат у провінції Цзянси, де професіонали отримували від батьків до мільйона юанів (4 млн грн), аби скласти іспити замість дітей. У місті Лоян у провінції Хенань над шкільними будівлями літають дрони, що сканують надіслані та отримані радіосигнали. У деяких школах навіть сканують відбитки пальців і райдужну оболонку очей учнів. Екзаменаційні документи привозять до шкіл під пильним наглядом охорони, а екзаменаторів, які їх складають, ретельно контролюють, щоб уникнути витоку інформації. Цього року в силу вступили нові правила: до семи років позбавлення волі за шахрайство на «гаокао».
Приклади шпигунського обладнання, конфіскованого у школярів на іспиті
Альтернативи та реформи
У Китаї немає жодних ілюзій з приводу недосконалості системи. Вступний іспит повсякмісно критикують за неможливий тиск на дітей. Невдоволення «гаокао» є однією з причин, чому багаті верстви населення обирають навчання за кордоном. Сьогодні у вишах США навчається більше 300 тис китайських студентів, і ще 90 тис – у вищих навчальних закладах Великобританії. Бідніші ж вирішують навчатися не в університетах, а отримати професійну освіту, яка часто є кращою перспективою влаштуватися на роботу після закінчення навчального закладу, особливо для тих, хто розуміє, що не може набрати надто високі бали на вступному іспиті.
Але, у кінцевому рахунку, більшість мешканців країни підтримує «гаокао» чи, принаймні, не бачить альтернатив. «Проблема Китаю – перенаселення» – це загальний рефрен, що використовується для виправдання усіх негараздів, від нестачі громадського транспорту до бідності у сільській місцевості. З огляду на інтенсивне змагання за освітні ресурси, аргумент «за» полягає у тому, що повинен же існувати хоч якийсь спосіб відокремити кукіль від пшениці та надати працьовитим учням з бідних сімей шанс піднятися на вершину.
У Китаї «гаокао» іноді називають «думукіао» – важкий шлях, який повинен подолати кожен. Але рівні умови не такі вже й рівні. Багаті родини витрачають неймовірні кошти на додаткові заняття для своїх дітей, що змушує деяких освітян характеризувати репетиторство, як «гонку озброєнь» серед домогосподарств, що прагнуть підвищити шанси своєї дитини на вступ до вишу. Відрізняється і рівень конкуренції для провінцій з вищою щільністю населення у порівнянні з малонаселеними (ця лазівка призвела до появи незаконних «мігрантів» до шкіл провінції Внутрішня Монголія безпосередньо перед іспитом «гаокао»). Школярі в Пекіні та Шанхаї мають особливі привілеї, адже кращі університети пропонують їм щедрі квоти, незважаючи на те, що ці учні, швидше за все, є привілейованими у будь-якому випадку через можливість відвідувати кращі школи.
Про необхідність реформувати «гаокао» говорять з часів його появи, але результати залишають бажати кращого. Велика поступка мала місце на початку 2000-х рр., коли окремим провінціям дозволили розробити власні екзаменаційні документи. У 2016 р. найкращі університети оголосили про співбесіди з перспективними абітурієнтами, надаючи таким учням до 10 додаткових балів до результату «гаокао». Водночас відносно невеликі зміни можуть зустріти запеклий опір. У травні уряд оголосив, що 80 тис університетських місць у провінціях Цзянсу та Хубей буде зарезервована для випускників шкіл з бідних регіонів з метою вирішення провінційної нерівності. Але натовп батьків середнього класу вийшов на вулиці у шести містах на знак протесту проти таких реформ, побоюючись, що позитивна дискримінація на користь бідніших сімей залишить «за бортом» їх власних дітей.
Коли ж справа доходить до більш всеосяжної реформи, освітяни Китаю погоджуються, що будь-яка альтернатива – можливість легкої маніпуляції багатими громадянами. Якби разом з екзаменаційним результатом до уваги також бралися звичайні шкільні оцінки, хабарництво набрало б ще загрозливішого масштабу (батьки часто дають учителям так звані «червоні пакети», набиті банкнотами, в обмін на особливу увагу до їх дитини). Те ж саме стосується прямого вступу до університету. Тож країна продовжує оцінювати майбутнє кожної дитини у закритій кімнаті впродовж двох днів на початку червня.
Цікаво, що у китайській мові є поняття «кіутубейлун», так звана «дилема ув’язнених» – відомий парадокс про взаємну конкуренцію, незважаючи на переваги співпраці: якби кожен [учень] погодився ставитися до ситуації простіше, переслідувати свої власні інтереси та захоплення, конкуренція не була б настільки сильною. Однак, вони воліють пожертвувати своїм вільним часом і витрачати кожну хвилину життя на навчання, щоб мати більше шансів отримати високу оцінку, а за таких умов кожен повинен дотримуватися тих самих правил. Доменний реєстратор №1 в Україні imena.ua
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Джерело: The Guardian, переклад підготувала Ірина Гоял, спеціально для «Блог Imena.UA»