Американські правоохоронці стверджують, що для розкриття старих справ можна використовувати 3D моделі облич, створені на основі ДНК з місця злочину. Як працює метод і чому його називають спірним – у переказі матеріалу Wired.
У 2017 році детективи Департаменту поліції округу Регіональний парк Іст-Бей мізкували над давньою нерозкритою справою. Їм на думку спала ідея, яка б допомогла знайти слід у вбивстві Марії Джейн Уейдхофер. Її тіло було виявлено у регіональному парку Тілден у 1990 році.
Майже через 30 років департамент відправив генетичний матеріал з місця злочину до Parabon NanoLabs — компанії, яка стверджує, що може відтворити обличчя людини за його ДНК.
Дані відправили в модель машинного навчання, і незабаром детективи отримали обличчя потенційного підозрюваного.
Як припустили у компанії, вбивця був чоловіком. У нього була світла шкіра без ластовиння, карі очі, каштанове волосся і густі брови.
Це була не фотографія, а 3D-рендер, міст через зловісну долину між реальністю та науковою фантастикою. Алгоритм припустив, як могла б виглядати людина з генетичними характеристиками, виявленими у зразку ДНК. Художник, який малює фотороботи, додав у Photoshop невиразну коротку стрижку та вуса – у ДНК таких деталей не виявити, але про них згадували очевидці.
У 2017 році департамент ухвалив спірне рішення опублікувати отриманий фоторобот. У 2020 році один з детективів зробив те, що виглядає ще більш проблематичним — а також порушує користувальницьку угоду Parabon NanoLabs: звернувся до Регіонального аналітичного центру Північної Каліфорнії з проханням перевірити зображення через програму розпізнавання облич.
Про це стало відомо завдяки зламаному поліцейському архіву, опублікованому угрупуванням Distributed Denial of Secrets. Це перший відомий випадок, коли поліція намагалася використати технологію розпізнавання облич на зображенні, створеному алгоритмом на базі ДНК із місця злочину. Втім, навряд чи він буде останнім.
Виглядає як сюжет антиутопії, але, як вважають експерти в галузі розпізнавання облич та захисники конфіденційності, це цілком передбачувано.
Як зазначає Дженніфер Лінч, юрисконсульт Electronic Frontier Foundation, з ймовірністю метод дасть некоректний результат, ніж корисну зачіпку. «Передусім немає доказів, що Parabon може точно відтворити обличчя. Це дуже небезпечно, тому що створює ризик, що людина стане підозрюваною у злочині, який вона не скоїла» — вважає Лінч.
Поки не зрозуміло, чи задоволено запит детектива. Аналітичний центр не відповів на прохання журналістів про коментар. Втім, 2021 року виконавчий директор відомства Майк Сена розповідав, що кожного разу, коли центр отримує відповідний запит, він веде пошук.
Для Parabon NanoLabs це не просто порушення користувальницької угоди, а й кошмарна ідея в цілому.
Компанія була заснована у 2008 році та переважно надає послуги в галузі криміналістичної генеалогії для правоохоронців — порівнює дані ДНК із профілями в генеалогічних базах даних, щоб знайти потенційних злочинців чи жертв.
У 2012 році компанія отримала грант Міноборони США на вивчення фенотипування ДНК, тобто прогнозування зовнішності лише за генетичними даними. Метод планувалося використовувати для встановлення осіб, які створюють саморобні вибухові пристрої за їх останками.
Еллен Грейтак, директор з біоінформатики в Parabon NanoLabs, розповідає, що компанія використовує машинне навчання, щоб створювати предикативні моделі для кожної частини обличчя. У процесі беруть участь понад тисячу добровольців. Для навчання дані їх ДНК порівнюють із 3D-сканами облич.
За словами Грейтак, кожне обличчя має 21 тисячу фенотипів — видимих фізичних особливостей — які моделі обробляють, щоб зрозуміти, як ділянки зразка ДНК впливають на зовнішність.
Parabon заявляє, що може з надійністю спрогнозувати колір волосся, очей та шкіри людини, а також кількість ластовиння та загальну форму обличчя. На основі цих фенотипів формуються рендери облич, які компанія створює для правоохоронців.
Методи Parabon не пройшли експертну оцінку і вчені сумніваються, наскільки взагалі доцільно визначати форму обличчя. У компанії ж заявляють, що її роботу було представлено на конференціях, а технологія випробовувалась на тисячах зразків.
У 2015 році, коли Parabon NanoLabs запустила свій сервіс, в її угоді не було прямої заборони на використання прогнозів для розпізнавання облич. Однак невдовзі клієнти з органів правопорядку почали запитувати, чи підійде технологія для цього сценарію.
«Це нас дуже здивувало, — каже Ґрейтак. — Зображення призначалися для іншого».
У 2016 році до угоди додали пункт із забороною. Втім, як зазначає віцепрезидент Parabon NanoLabs Пола Арментроут, у компанії «немає способу перевірити, що угода дотримується».
З того часу минуло вісім років, і клієнти Parabon NanoLabs не бачать причин не використовувати розпізнавання облич на згенерованих зображеннях. Втім, деякі з опитаних поліцейських зазначили, що ніколи не будуть застосовувати їх як єдиний доказ — лише як допоміжний засіб.
«Буває, ми працюємо над справою, якій уже десятки років. Я знаю, що обличчя Parabon недосконалі, але чому б нам не використати всі доступні засоби, щоб спробувати зловити вбивцю?» — міркує один із детективів.
На думку експертів, той факт, що слідчі правоохоронних органів розглядають можливість використання цих прогнозів у поєднанні з розпізнаванням облич, говорить про загальну відсутність контролю за інструментами розслідування.
Немає федеральних правил, що обмежують типи зображень, які поліція може використовувати для таких програм, а впровадження та забезпечення заходів безпеки залежатиме як від конкретного управління, так і від постачальника систем розпізнавання облич.
Згідно зі звітом, опублікованим у вересні Рахунковою палатою уряду США, лише 5% зі 196 агентів ФБР, які мають доступ до технології розпізнавання облич від сторонніх постачальників, якимось чином навчалися, як правильно використовувати ці інструменти.
За останні кілька років розпізнавання облич значно покращало. У 2018 році, коли Національний інститут стандартів та технологій тестував алгоритми розпізнавання облич на базі даних фотографій 12 млн осіб, у 99,9% вони знаходили правильну людину. Однак у різних демографічних групах точність результатів відрізнялася.
Важливо, що тест проводився тільки на зображеннях високої якості, наприклад фотографіях для водійських прав або паспорта.
Згідно з внутрішньою презентацією Департаменту поліції Нью-Йорка, раніше правоохоронці намагалися використати розпізнавання облич на фотороботах, і виявили, що вони для цього не підходять.
«Оскільки сучасні алгоритми розпізнавання облич являються навченими нейромережами, ми просто не знаємо точно, які критерії використовують системи для розпізнавання облич, — розповідає Клер Гарві, експерт з розпізнавання облич та юрист. — Послідовно поєднуючи ненадійні чи неточні інструменти на кшталт „чорної скриньки“, ми отримаємо ненадійні результати. Ми вже маємо це знати».
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
- Хто використовує ваше обличчя? Неприємна правда про технологію facial-recognition
- Сканування обличчя, щоб купити алкоголь? Як працює розумний бар у Лондоні
- Наше обличчя — це дисплей для технологій майбутнього
Джерело: Wired