Чи доводилося вам зустрічати юристів, які розуміються на програмуванні? У шаленому ритмі сьогодення право не встигає за розвитком сучасних технологій. Як правило, представники IT-галузі не очікують, що правник може розумітися на інформаційних технологіях. Переконання у тому, що праву ніколи не наздогнати технології, виникло частково через те, що IT-фахівці впевнені у винятковості своєї галузі, а юристи, у свою чергу, нечасто володіють поглибленими знаннями у сфері сучасних технологій та програмування. Однак з кожного правила існує виняток.
У сонячному штаті Каліфорнія, США, живе і працює суддя Вільям Хаскелл Алсап (William H. Alsup). Видання The Verge пише, що він — унікальний представник своєї професії, який руйнує стереотип про те, що юристам не до снаги зрозуміти IT. Секрет виняткових умінь Алсапа дуже простий — його честь усе життя захоплюється програмуванням.
Геній у чорній мантії
У травні 2012 році Вільям Алсап проводив одне із заключних засідань у справі за позовом Oracle проти Google, намагаючись розсудити двох резидентів Кремнієвої долини (тоді справа розглядалася вперше). Головне питання, що постало перед судом, полягало у тому, чи насправді компанія Google поцупила код у Oracle під час розробки операційної системи Android. Центральною темою дебатів стала функція перевірки допустимих значень «rangeCheck». З 15 млн перевірених спеціалістами рядків програмного коду саме вона виявилася точною копією частини програмного продукту позивача. Представник Oracle намагався довести, що Google скопіював rangeCheck, щоб отримати можливість якнайскоріше вивести Android на ринок. Йому не вдалося переконати у цьому суддю Алсапа, який у відповідь на аргументи юриста сказав, що хоч він і не знається саме на Java, але давно захоплюється програмуванням і разів сто сам писав схожий на rangeCheck код, тож нічого складного у цьому немає.
Відтоді Алсапа почали називати суддею-підкорювачем Java та генієм у чорній мантії. До речі, сам суддя вже втомився повторювати, що він не знає Java. Проте писати код він все ж таки вміє та програмує у BASIC уже не перший десяток років. Власне, програмування — одне з його численних хобі, яким він захопився у 1985 році, коли придбав свій перший ПК.
Історія його честі
Вільям Алсап народився у 1945 році на півдні США. Він змалку цікавився наукою і технікою і це захоплення стало у нагоді вже у дорослому житті. Після школи майбутній суддя, наслідуючи приклад власного батька, вступив на інженерний факультет університету штату Міссісіпі. Це була середина 1960-х — розпал руху за громадянські права. У 1964 році, коли хлопець навчався на другому курсі, у США був прийнятий закон про громадянські права, який заборонив дискримінацію за ознакою раси, кольору шкіри, релігійних переконань, статі та етнічного походження. Ці події спонукали юнака захопитися юриспруденцією, тому після коледжу він продовжив навчання у Гарвардській школі права, після чого працював помічником судді Верховного суду США, а пізніше суміщав приватну практику з працею у Міністерстві юстиції. У 1999 році Алсап був призначений федеральним суддею.
Юристи, які практикують у Північному окрузі штату Каліфорнія, складають легенди про суворий характер та принциповість судді Алсапа. Американська система правосуддя дозволяє адвокатам сторін втручатися у процес обрання присяжних, тож у справі Oracle v. Google про захист авторських прав на програмне забезпечення не взяв участі жоден присяжний, який хоч трохи розумівся б на цьому питанні. Однак адвокати не настільки могутні, щоб обирати суддів, які вестимуть їхні справи. Суддя Алсап виявився міцним горішком, який до всього ще й знається на програмуванні.
Справа-бумеранг
Спір між Oracle та Google — це набагато більше, ніж поставлені на кін мільярди доларів США, адже справа стосується не лише двох компаній. Недарма понад 70 відомих програмістів взяли участь у формуванні експертного висновку для суду апеляційної інстанції, а згодом і для Верховного суду США, намагаючись пояснити технічній нюанси, що лягли в основу спору. Усі вони боялися наслідків, які можуть виникнути після винесення рішення у цій справі.
Компанія Oracle подала позов про захист численних патентних та авторських прав проти Google у 2010 році. Два роки потому суд першої інстанції під головуванням судді Алсапа вирішив справу на користь відповідача, проте юристи позивача виграли справу в апеляційному суді. Компанія Google намагалася оскаржити це рішення у найвищій інстанції, але Верховний суд повернув справу на повторний розгляд до судді Алсапа. Вдруге справа розглядалася у 2016 році. Присяжні винесли вердикт на користь Google, але справа знову опинилися в апеляційному суді. На цій стадії дилема, що постала перед судом, зводиться до єдиного питання: чи порушив Google авторські права Oracle, використовуючи 37 інтерфейсів прикладного програмування (API) Java?
Код – це твір чи інструмент?
Авторське право на програмне забезпечення — напрочуд складна штука. Коли мова йде про музику, кіно, літературу чи живопис, то зовсім неважко зрозуміти, чи був твір скопійований. Із захистом прав на ПЗ усе набагато складніше, адже навіть у законодавстві США це поняття визначили як літературний твір. Об’єктом авторського права є виключно результат творчої діяльності, тож такі функціональні елементи, як, скажімо, меню комп’ютерної програми, не охороняються авторським правом.
Що таке програмний код — функціональний інструмент чи все ж таки результат творчої діяльності? Коли програмісти говорять про гарно чи погано написаний код — це творчість. Але коли мова йде про використання коду для того, щоб змусити робота рухатися — це уже функціональний інструмент, на який не поширюється дія авторського права. Наприклад, пісуар не може бути об’єктом авторського права, проте скульптуру «Фонтан» роботи Марселя Дюшана, яка по суті і є пісуаром, авторським правом захистити можна. Так само і з програмним кодом: це одночасно і функціональний елемент, і результат творчої діяльності. Розмежувати творчу і функціональну складову програмного коду можна, але для цього необхідно володіти спеціальними знаннями.
Спір за позовом Oracle проти Google стосується конкретного компонента програмного забезпечення — інтерфейса прикладного програмування (API), що є набором процедур та функцій, які забезпечують швидкий доступ до сервісів, бібліотек та інших функціональних можливостей.
Головні питання у справі Oracle v. Google
У США закон про авторські права не передбачає охорони для будь-яких ідей, процедур, процесів, систем або методів виконання операцій. А що ж таке інтерфейс прикладного програмування — процес, система чи метод виконання операцій? Чи все ж таки це результат творчої діяльності, на який поширюється дія авторського права?
Коли розробники Google створили Android, у компанії вирішили, що операційна система повинна бути сумісною з популярною мовою програмування Java. Використовуючи Java, система Android може отримати доступ до розробників та, цілком можливо, навіть до їхнього коду. Будь-хто може програмувати в Java, але компанія Sun Microsystems, яка розробила цю мову програмування, встановила суворий контроль над використанням Java Standard Edition та Java Mobile Edition, що дозволяють розгортання коду Java на персональних комп’ютерах та мобільних телефонах. Не отримавши ліцензію на використання вихідного коду, розробники Google зробили те, що називають зворотним проектування. У 2010 році компанія Oracle придбала Sun Microsystems, а уже через кілька місяців подала позов проти Google.
Розробники Google самі написали код, проте оголошення, яке містить назви інших складових коду, та структура коду виявилися схожими на API в Java Standard Edition. А ще не слід забувати про сумнозвісні 9 рядків функції rangeCheck, що потрапили до системи Android завдяки Джошуа Блоху (Joshua Bloch), який, за збігом обставин, раніше працював у Sun Microsystems.
Щоб програма була сумісною з Java, виклики певних API мають бути схожими. Мови програмування створюються на основі інших мов, тому немає нічого дивного у тому, що API можуть бути схожі між собою. Регулярні вирази, що використовуються в Java, повторюють регулярні вирази, якими послуговується Perl 5, а API форматування рядків, що використовується у Java, запозичені у мови програмування C. Саме тому розробники ПЗ переважно підтримують позицію Google у цій справі. Спеціалісти вважають, що не можна переслідувати Google за те, що всі інші давно і спокійно роблять, адже інтерфейси прикладного програмування призначені саме для того, щоб ними користуватися.
У 2012-му суд присяжних у першій інстанції не задовольнив жодну із позовних вимог Oracle щодо охорони патентних прав, а от стосовно авторських прав перед судом постало два питання:
- Чи охоронялися авторським правом заявлені елементи API?
- Якщо так, то чи було їх використання добросовісним?
На перше питання повинен був відповісти суддя Алсап, а щодо другого мали визначитися присяжні. Суддя постановив, що Oracle не має авторських прав на оголошення, структуру, послідовність та код реалізації, оскільки зазначені елементи мають функціональне значення і не є результатом творчої діяльності. Таким чином, ніяких порушень авторського права не було.
Поки свідки та юристи намагалися пояснити, що таке інтерфейс API, порівнюючи його із шафою для паперів та розеткою, судді Алсапу вдалося детально описати процес програмування, пояснити різницю між вихідним та об’єктним кодом, класами, оголошеннями, заголовками коду, підпрограмами, методами, інтерфейсами та програмними пакетами. Щоб не бути голослівним, його честь навіть навів у рішенні зразок програмного коду. Безумовно, багаторічне захоплення програмуванням стало судді у нагоді під час вирішення цієї непростої справи. Суддю настільки обурювали спроби Oracle розкручувати тему rangeCheck, що він цілий розділ рішення присвятив цьому питанню та наголосив, що позивач явно перебільшив значення 9 рядків коду (до речі, відтоді цю тему під час вирішення спору уже ніхто не піднімав). Напрочуд детальне та професійно обґрунтоване рішення судді Алсапа у справі Oracle v. Google уже стало посібником для студентів-правників.
Марлезонський балет у Кремнієвій долині
Без зайвих зволікань юристи Oracle подали апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. У 2014-му апеляційний суд скасував рішення суду нижчого рівня, що викликало шквал обурення серед спеціалістів з інтелектуальної власності, а профільні юридичні видання публікували численні коментарі з цього питання.
Представники Google оскаржили рішення апеляційної інстанції у Верховному суді, який відмовився взяти справу до свого провадження та повернув її на повторний розгляд до судді Алcапа. У травні 2016 року суд присяжних виніс рішення на користь Google, зазначивши, що компанія правомірно використала програмний продукт Oracle. Однак вердикт присяжних не містить вказівок на те, у яких випадках можна, а коли заборонено копіювати оголошення, структуру, послідовність тощо інтерфейсу API. Юристи Oracle знову звернулися до апеляційного суду, тож поки що невідомо, як саме ця справа вплине на IT-галузь.
Численні захоплення Алсапа допомагають йому у виконанні професійних обов’язків, а від його рішень залежать статки великих технологічних компаній. Спір між Oracle та Google — це не лише $9 млрд на карті, але й неабиякий правовий прецедент, що може змінити майбутнє IT-галузі. У суперечці між компаніями Waymo та Uber, окрім шалених грошей, на кін поставлено ще й майбутнє Uber на ринку безпілотних автомобілів. Так сталося, що вирішувати ці гучні справи призначили Вільяма Алсапа — можливо, єдиного суддю на всі Сполучені Штати, який здатен розібратися у технічних нюансах обох суперечок. Програмування — давнє хобі його честі — допомогло дійти до суті у справі Oracle v. Google, а захоплення фотографією, оптикою та світлотехнікою стане у нагоді під час вирішення спору між Waymo та Uber, який стосується лазерної технології LIDAR, що використовується для виробництва безпілотних авто. Як-то кажуть, час запасатися попкорном.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
За матеріалами The Verge, переклад підготувала Юлія Дерев’янко, спеціально для «Блог Imena.UA»