Смартфони в класі — як помирити технологічний прогрес, учнів та вчителів

Рік навчання завершився, цими днями в українських школах відбудуться випуски — і про проблему постійного «зависання в тих своїх телефонах» вчителі, учні та їхні батьки забудуть щонайменше до вересня. А потім все розпочнеться спочатку: заборона на користування мобільниками в класі та постійні дискусії педагогів, психологів та молодих батьків на тему того, чи потрібен взагалі підлітку власний телефон упродовж дня.

Проблема смартфонів у шкільних класах не є унікальною для України: в Штатах кількість юних власників мобільних телефонів в десятки (а то й сотні) разів більша — і далеко не в усіх школах та коледжах діє повна заборона на використання мобільників чи «глушилки» для WiFi та 3G, CDMA чи LTE. І коли викладач входить до класу, існує великий ризик того, що його лекцію слухають «одним вухом», двома очима позираючи в мобільник на черговий модний кліп на YouTube чи на повідомлення у Snapchat.

Часопис The Atlantic — серед тих видань, де тема смартфонів та підлітків піднімається вже не вперше. Так, у більшості шкіл є своя політика на цей випадок, свій набір правил і рекомендацій для вчителів — але боротися із наступом технологій з роками стає все складніше.

З одного боку, смартфон — це ключ до безлічі розваг та невичерпне джерело прокрастинації. З іншого — суперкомп’ютер у кишені, який має надзвичайний потенціал саме з освітньої точки зору. Є ще й інший нюанс: учні, які і так не докладають особливо зусиль до навчання, за допомогою додатків, які автоматизують розв’язання прикладів зі математики чи задач із фізики, просто відпрацьовують оцінки, але не здобувають реальні знання (не кажучи вже про те, що вони так запам’ятовують все менше і менше).

Відповідно до тверджень директора коледжу у Ферн Крік, близько 75% студентів Ферн Крік належать до числа груп, які мають середній показник успішності нижчий за потрібний вже не перший рік навчання. Частково ці групи перетинаються із студентами, котрі вчаться безкоштовно або за підтримки держави, афро-американцями, що вивчають англійську чи учнями спеціалізованих класів. Розрив в успішності та показниках ефективності навчання можна було би здолати за допомогою смартфонів — але треба знайти оптимальний шлях для цього.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Дорослим здається, що деякі діти можуть цілком впоратися із багатозадачністю, а використання телефонів в школі — обов’язковий елемент; для інших же смартфон майже завжди виступає як відволікаючий фактор. Навіть видима присутність телефону на столі чи полиці відволікає увагу не лише підлітків, але й багатьох дорослих. Безумовно, є діти, здатні «переключити» свою увагу між телефоном як розважальним гаджетом та як інструментом для навчання; але більшість із них цілковито ігнорує «науковий потенціал» свого смартфону.

«—Різниця у ставленні до смартфонів у класі полягає у здатності студентів зосередитися і використовувати телефон для вирішення конкретних практичних завдань, а не відволікатися», — вважає Роб Редіз, учитель хімії у Ферн Крік. — «Хоча сучасний мобільник і дає доступ до величезної кількості інформації, хоча він має потенціал для подолання прогалин у загальному рівні освіченості та успішності, в реальності на прикладі класу, у якому я викладаю, я спостерігаю зовсім протилежне».

Телефон може бути визначальним фактором створення рівних умов доступу до навчальних програм, наукових матеріалів та корпусу текстів чи масиву даних. Але використання телефонів для навчання вимагає, щоб студенти синтезувати інформацію і залишалися при цьому зосередженими на уроці або дискусії. Для студентів з низьким рівнем грамотності і частим відволіканням на потенційні чати в соціальних медіа та розважальні додатки цільове використання смартфона в класі в якості освітньої складової може бути особливо складним. І такий поворот подій цілковито знищує всі позитивні сторони від дозволу на використання телефонів у школі. За словами педагогів, які наводять у The Atlantic, дозвіл на смартфони для дітей у класі схожий на рівноцінний доступ тінейджерів до цукерок та цигарок: не всі підлітки достатньо освічені та вправні, щоби співставити дії, власний вибір та наслідки такого вибору.

При цьому викладачі у коледжі Ферн Крік зауважують, що серед їхніх учнів є ті, хто спільно редагує тексти через мобільні хмарні сервіси, є досвід спілкування із викладачами, які дозволяють своїм студентам та школярам використовувати соціальні мережі для створення навчальних груп і спільної роботи над завданнями, для запису презентацій та відео для наукових експериментів в рамках домашніх завдань. Чимало шкіл в різних округах та штатах США робять спроби інтегрувати смартфони у освітній процес, закриваючи таким чином так званий «цифровий розрив» (адже не у всіх дітей є вдома комп’ютер із виходом в інтернет, на відміну від смартфону, який є дешевшим, доступнішим та дуже часто не менш потужним, ніж ноутбук чи настільний ПК). Можливо, слід використовувати смартфони для підвищення якості навчання усіх студентів? Або ж слід цілком уникати використання телефонів в класі через відволікання і через те, що більшість підлітків не сприймають мобільник як щось інше, окрім безкінечного джерела розваг?

2

Дослідження за 2014 рік від Стенфордського університету щодо технологій та студентів і учнів свідчить: надання повного доступу до пристроїв в школі (коли кожен учень має окремий смартфон чи планшет або ноутбук) забезпечує максимальну користь від використання сучасних технологій в освітньому процесі. Але в цьому дослідженні не вказано окремо про роль та значення смартфонів. Ось як проблему смартфонів коментує Річард Фрід, клінічний психолог і автор книги про дітей та сучасні технології, котрий працює із широким колом дітей та сімей в районі затоки Сан-Франциско:

«—Надмірне використання смартфонів підлітками часто має шкідливий вплив на успішність у навчанні, оскільки використання підлітками телефонів — це здебільшого розваги, а не навчання та додатки практичного характеру».

Є американські школи, у яких навпаки намагаються використати потенціал смартфонів по максимуму. В таких освітніх закладах діє принцип «принеси власний пристрій» (BYOD) з метою максимізації можливостей для навчання студентів. Хоча й там зауважують, що чимало підлітків використовують мобільні телефони і навушники як спосіб абстрагуватися від навколишнього світу, і таким чином вони менше спілкуються із однолітками у реальному житті.

ІНШІ КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ ПРО ПІДЛІТКІВ:

Результати недавнього дослідження про доступ тінейджерів та студентів до смартфонів та вплив мобільників на рівень успішності від Луї-Філіпа Белана і Річарда Мерфі для Лондонської школи економіки свідчать, що цілковита заборона використання смартфонів у школі не призводить до зростання загального рівня успішності учнів. Максимально поліпшується ситуація із успішністю лише для учнів / студентів, котрі мають низький бал з усіх предметів — а от для тих, у кого висока успішність навчання, заборона на мобільники ніяк не впливає на рівень успішності. Педагоги-практики говорять, що результати цього дослідження не брали до уваги успішність на прикладі студентських практичних занять — інакше висновки були би іншими. Тим часом дослідники в університеті Kent State University, наприклад, виявили, що серед студентів, які постійно користуються мобільниками, рівень успішності у навчанні є нижчим, аніж у тих, хто обмежений у доступу до смартфону упродовж навчального дня. Єдності у поглядах немає і серед чиновників у системі державної освіти США: минулого року державні школи Нью-Йорка зняли свою заборону на використання мобільників на території освітніх закладів; у той час, як інші міста та штати поки не поспішають впроваджувати подібне ліберальне ставлення до мобільних гаджетів.

Простої відповіді немає — втім, вже зрозуміло, що в сучасних умовах викладачам доведеться адаптувати навчання в класі до реалій, коли мобільні технології стануть частиною освітнього процесу. Зрештою, слід відділяти Snapchat та Periscope від хмарних текстових редакторів чи сервісів для створення презентацій — тоді, можливо, дискусія про мобільники у школах втратить свій сенс.

 

Джерело: The Atlantic