Радіостанція на базі суспільного простору, інтернет-видання про успішних українців, віртуальні курси для дітей та інші корисні громадські ініціативи — лише невелика частина того, що профінансовано коштами звичайних громадян в Україні. Все це стало можливим завдяки платформі краудфандингу із промовистою назвою «Спільнокошт», де користувачі мають змогу підтримати гривнею необмежену кількість діючих кампаній. Ми поспілкувались з куратором та керуючим партнером «Спільнокошту» Іриною Соловей про те, які проекти зараз найуспішніше фондуються в Україні та плани із розвитку платформи:
— Як минули 2014—2015 роки для «Спільнокошту»? Чи позначилась криза політична та економічна (і війна, зокрема) на популярності краудфандингу в якості інструмента пошуку інвестицій в Україні під цільові проекти?
З кожним роком збільшується кількість проектів, які збирають суму, більшу від задекларованої на старті проекту. В середньому маємо від 105% виконання плану у 2012 до 124% у 2015 році. Це свідчить про потенціал соціального інвестора в Україні та рівень його довіри до проектів.
Сьогодні ми спостерігаємо за формуванням спільноти професійних філантропів, адже більше 10% доброчинців підтримали два і більше проектів. Це означає, що за рахунок інвестування в найперспективніші проекти та найвідповідальніші команди філантропи здатні змінювати середовище. Крім коштів, соціальні інвестори долучаються експертизою, часом та мережею зв’язків. В цілому, це позначило серйозну демократизацію містобудування та сферу урбаністичних практик, відчутний вплив на яку в попередні роки могли мати лише бізнес та муніципалітет.
З початком військової агресії Росії наші автори дійсно часто чують від потенційних доброчинців, що усі кошти зараз спрямовані на підмогу армії. Разом з тим, успішних проектів не стало менше. Були й амбітні та шалені проекти як Kyiv Comic Con (фестиваль популярної культури). І відповідь тут проста: якщо команда працює над своїм проектом, прагне донести його актуальність для громади – він буде успішним. Важливо усвідомлювати, що війна рано чи пізно закінчиться, а ми маємо паралельно будувати та зрощувати наше суспільство. Адже ресурси важливо кидати не лише на проблеми, а й на можливості. Тож краудфандинг лише став ще більш актуальним.
— Наскільки велика частка технологічних, прикладних проектів на «Спільнокошті»: таких, що ставлять своєю метою створення конкретних речей, гаджетів, пристроїв?
Прикладні проекти поки подаються на Спільнокошт не так часто. Це пов’язано з тим, що ми раніше позиціонували себе як платформа для соціальних, мистецьких проектів. Сьогодні ми воліємо, аби частка технологічних проектів збільшувалась. Також нам цікаві проекти соціального підприємництва. Серед таких вже є Zelenew, Izolab. Ці проекти переробки пластику та першого фаб-лабу довели, що запит на такі стартапи є, і їх радо підтримують.
— Чого, на Вашу думку, бракує українському ринкові творчих, медійних та наукових проектів?
Бракує наукових проектів, які здатні пояснити свою суть простою мовою. Їм також не вистачає впевненості, що це може бути комусь цікаво. Зараз ми запускаємо проект BoostLAB – про легке навчання фізиці, завдяки цікавим лабораторним роботам. А освітньо-науковий проект EdEra завдяки якісному контенту зібрав усю суму (60 тис. грн) за 2 тижні.
— Чи важко просувати ідею колективного фінансування в Україні? «Спільнокошт» не планує проводити семінари чи майстер-класи в цьому напрямку?
Нас досить активно стали запрошувати з лекціями саме цього року, і ми намагаємось завжди відгукуватись. Так ми побували у Одесі, Краматорську, Слов’янську, декілька разів у Львові. Тож запит на отримання такого досвіду є – для нас це свідчення актуальності моделі краудфандингу. Що стосується просування, іноді досить складно пояснити середньостатистичному проекту, що краудфандинг – це не про гроші та жертви. Це про сильних людей та інших, які ладні підтримувати круті проекти.
— Що, на Вашу думку, може сприяти розвитку нових інструментів для суспільних ініціатив в Україні? Чи все впирається у відсутність напрацьованої законодавчої бази? Чи не бракує нашим співвітчизникам ініціативності та готовності інвестувати в майбутнє?
Як на мене, вирішальним є усвідомлення того, що у розвитку таких ініціатив є структура, модель – треба бути методологічним у їх формулюванні та, відповідно, у втіленні. Зараз виникає безліч ініціатив, і це також стимулює їх розвиток. Важливо, аби ця «кров» циркулювала в інших містах, а не лише застоювалась в Києві. Тоді незабаром ми будемо обирати, куди піти в Івано-Франківську чи Дніпропетрвоську. Хакатони є потужним інструментом для нових локальних проектів – це ми відчули на власному досвіді, провівши три таких події цього року. Звісно, окрім бажання для інновацій потрібна ще й законодавча база. Це — паралельні процеси. Головне, аби в кожному з них були свої «вартові», які слідкують за процесом та впроваджують його. В цьому контексті ми співпрацюємо з організацією «Реанімаційний Пакет Реформ».
— Від досягнень перейдемо до планів: що планує команда «Спільнокошту» на наступний рік? Чого хочете досягти, яких проектів більше хочете залучити?
«Гараж Генг» (ГО, на базі якої фунцкіонує «Спільнокошт») змінює стратегію. Сприятимемо зближенню проектів та соціальних інвесторів, аби для останніх підтримка авторів ставала більш значущою та розпізнавалась як реальний вклад в майбутнє, яке твориться вже сьогодні.
Плануємо запустити «Школу Спільнокошту» – освітній проект, який допоможе новим авторам краще зрозуміти філософію та можливості краудфандингу. Очікуємо появу якісних заявок від наукових та технологічних проектів та проектів на перетині арту і технологій.
— Чим мотивуєте себе, аби цих планів досягти? Якщо є книги, які ви би порадили почитати підприємцям, культурним менеджерам, людям, які хочуть змінити країну, чи не могли би Ви поділитися назвами та авторами?
Мотивацією для команди є дієвість наших інструментів та водночас інші досвіди, які ми б хотіли отримати. Зараз читаємо книгу Річарда Флоріди «Яке місто твоє?». Буквально за кілька тижнів ми переїздимо в новий простір, який стане офісом-майстернею для нас та кількох партнерських організацій. Будемо експериментувати з моделлю взаємодії та співіснування з іншими проектами, а також хочемо, щоби наш «Т-творчий простір» став осередком для одного з районів Києва (Солом’янський). Тут буде шоу-рум для виробів місцевих дизайнерів, креативщиків та інших громадян, які роблять щось особливе. Плануємо проводити хороші події, а наші двері будуть відкриті і для коворкерів.
— Дякуємо за розмову. Наостанок — Ваші побажання нашим читачам, які цікавляться краудфандингом в Україні
Розглядати фондування проектів, як побудову відносин зі своїми потенційними доброчинцями. А також розуміти, з ким і які стосунки ви хотіли б побудувати.