Політичні оглядачі прогнозують початок Третьої Світової війни в різних країнах та регіонах світу, однак найближче до реальної картини, на думку редакції часопису The Atlantic, у цих прогнозах стоять письменники. У романі «Примарний флот» (Ghost Fleet) теоретиків з кібербезпеки Пітера Сінгера та Огеста Коула (Peter Singer and August Cole) йдеться про те, що Третя Світова війна розпочнеться в космічному просторі.
Сюжет літературного твору розгортається навколо маневрів китайських астронавтів, які розміщують на своїй космічній станції потужну електромагнітну зброю, щоби поцілити в американський зв’язковий супутник, котрий координує військово-морські сили Штатів в Тихому океані. Лазер настільки потужний, що якби енергія була видима, а не інфрачервона, то вона би затьмарила своєю яскравістю Сонце. Екіпажу станції вдається знищити американський супутник, і поступово вони знешкоджують інші оборонні об’єкти США. Події, змальовані в книзі, стають «Перл-Гарборгом в космосі» — першим нападом, що розпочинає світову бійню.
Здається, порожній темний космос не має цікавити військових стратегів, що продумують шляхи нападу на потенційного ворога. Однак правда полягає у тому, що космос — вже не безкрайній дикий простір без жодних ознак цивілізації. У ньому розміщені супутники, станції, незабаром можуть з’явитись людські поселення і туристичні об’єкти, цілком придатні для завоювання іноземною державою.
Не тільки письменники-фантасти передбачають ведення світових воєн поза фактичними горизонтами Землі. Коли 2007 року Китай знищив власний метеорологічний супутник, ця подія, серед іншого, чітко показала всім іншим країнам (в першу чергу, США), що в Піднебесній готові до виведення військових конфліктів на земну орбіту. Протягом наступного десятиліття КНР та США завзято розгортали в космосі захисні мережі, створювали військово-космічні станції.
2015 року Конгрес США прийняв звіт дослідницької робочої групи про розміщення на китайських космічних станціях різних видів озброєнь, включно із «енергетичною зброєю, орбітальними протисупутниковими системами та керованими ракетами». Такі системи можуть пересуватись, подібно до звичайних супутників, наближатись до інших, мирних об’єктів, а також здатні завдавати шкоду обладнанню в межах космічного простору — саме так, як описано в романі. Зокрема, у звіті наголошувалось:
«— Орбітальний супутник може наблизитись до іншого об’єкту, що визначений, як ціль для ураження, спрямувати на нього своє озброєння і спричинити перешкоди в трансляції сигналу, повністю вивести з ладу або знищити супутник-ціль.»
Один з найбільш суперечливих моментів дослідження штучних космічних об’єктів — це визначення точного формулювання, які технології слід вважати зброєю. Військовий журналіст Девід Акс (David Axe) зазначає, що наразі практично неможливо відрізнити космічні станції ремонту обладнання від військових розробок. Адже робототехніка, лазери та паяльники, призначені для ремонту супутника, можуть легко бути використані для виведення з робочого ладу того ж супутника, якщо під час налагоджувальних робіт «щось піде не так». Це означає, що вже зараз на Земній орбіті знаходяться технологічні зразки озброєння, які чекають лише на команду до початку бойових дій.
БІЛЬШЕ ПРО ТЕХНОЛОГІЇ У КОСМОСІ:
Є ще інші космічні установки, розробники яких не приховують військового характеру технології. Наприклад, відомий проект під назвою «Божественний стрижень» — невибуховий вольфрамовий циліндр, який може поцілити з орбіти в точку на поверхні Землі, прискорившись на цьому шляху в 10 разів. Зіткнення «стриженя» з поверхнею Землі за наслідками буде схожим на ядерний вибух: величезна вирва на поверхні, з декількома серіями вибухових хвиль навколо епіцентру удару. Теоретично, така атака з космосу може вплинути навіть на підземні укриття, бункери та викликати землетрус.
Відсутність офіційних заяв різних космічних держав призводить до поширення міфів — і одночасно із розмовами про реальність космічних військових конфліктів ширяться нові «теорії змови», вигадані надмірно емоційними громадянами, у яких повно вільного часу та є доступ до інтернету. Вони обговорюють на форумах секретні випробування космічної зброї, не забуваючи розглядати у телескопи сузір’я, очікуючи на появу химерного чорного об’єкта, що знищує всі супутники навколо себе. Дійшло навіть до того, що минулорічний вибух на виробництві в китайському місті Тяньцзинь інтернет-спільнота занепокоєних космічних «оглядачів» визнала результатом пробного запуску того самого (ще не завершеного) «Божественного стриженя».
В деяких аспектах пересічні користувачі все-таки мають рацію: космічний потенціал нарощується, але широкий загал навряд чи колись дізнається правду про реальні масштаби позаземних озброєнь. Не дарма ж ще 2014 року військово-морські сили США вивели на орбіту систему з трьох супутників, яка спостерігає за роботою аналогічних пристроїв від інших країн. Оглядач видання «Naval War College Review» Девід Гардесті (David C. Hardesty) висловив теорію, що спільноті потрібно не дискутувати про сам факт невідворотного виведення військових об’єктів у космос, а про те, що шкода від таких маневрів не перевищує користь для безпеки проживання на Землі.
Можливо, саме наявність космічних озброєних «патрулів» допоможе приборкати терористичну активність землян? Доступні на сьогоднішній день міжнародні важелі впливу на військові формування засвідчили свою неспроможність стримувати агресію. Окрім заборони використовувати в космосі ядерну та іншу зброю масового ураження, позаземний простір відкритий для проведення озброєнь і навіть бойових дій, на які не зможуть реагувати земні інститути. Навіть програма розробки «Божественного стрижня» виходить за межі регулювання чинного міжнародного законодавства. Поки моралісти дискутують про всі аспекти війни в космосі та потенційні наслідки, розробники вже створили відповідні технології і вивели зброю на стартові позиції. Театр військових космічних дій лише чекає на третій дзвінок та підняття завіси.
Джерело: The Atlantic