Минуле, що заважає майбутньому, або Чому німці надають перевагу готівці

Банки й IT-компанії активно розвивають системи мобільних платежів, віртуальна валюта крокує планетою (і навіть Україною), а от німецькі споживачі, схоже, не планують переходити від традиційних готівкових операцій на інші платіжні рішення. Навіть сьогодні економіка Німеччини залишається однією з тих, в яких готівкові кошти відіграють значну роль. Чому так — спробуємо розібратися разом з оглядачами видання QZ.

bundestag80

Джентельмени надають перевагу готівці

Середньостатистичний німець тримає у гаманці майже в 2 рази більше готівкових коштів, аніж пересічний житель Австралії, Нідерландів, США чи Франції. Сума приблизно дорівнює $123 — такі дані наводить дослідження споживацької поведінки у розвинутих країнах, проведене Federal Reserve. Воно ж стверджує, що біля 80% всіх транзакцій в Німеччині проводиться в готівковій формі, в той час як аналогічний показник для США вже не сягає і 50%. Більше того, навіть великі рахунки німці частіше оплачують готівкою.

Немає чіткого переліку пунктів, чому країна демонструє таку відданість готівці. Однак, ретельне вивчення даних, зібраних з опитувань, дозволяє робити певні висновки. Самі жителі країни виправдовують готівкові операції тим, що так набагато легше слідкувати за своїми грошима і контролювати витрати. Аналітики з Центрального європейського банку, що досліджували природу суттєвої популярності готівки в Німеччині, описують наступний сценарій:

«— Кожного разу, коли власник виймає гаманець з кишені, він фіксує певну витрату і приблизно уявляє, скільки грошей у нього залишилося. Якість умовних сигналів, що надходять до користувача від його кишені з грошима, стає кращою, коли обіг готівки великий і є багато оплат. Ми припускаємо, що для більшості користувачів такий зв’язок з власним бюджетом має велике значення і через нього вони обирають готівкові операції.»

Інша популярна версія — готівка дає можливість забезпечити приватність та анонімність операцій, якою так опікуються громадяни Німеччини. Історично, захищеність особистого життя є болючою темою для німців.

Уроки історії

Власне, грошова історія також була доволі бурхливою на території всіх федеративних земель, і це є ще одним важливим фактором популярності реальних грошей. В період правління Веймару, коли держава мусила виплачувати репарації після Першої світової війни, інфляція сягнула небачених масштабів і швидкості. У 1923 році ціни зростали практично в трильйон разів, а заробітки, отримані робочими за ніч тяжкої праці, встигали знецінюватися поки їх дружини діставалися з готівкою до продовольчого ринку. В кульмінацію гіперінфляції хліб коштував 428 млрд марок, кілограм масла — приблизно 6 трильйонів. Згадана платня могла влізти лише у величезні пакети, однак її вартість зменшувалася щохвилини. Знецінені банкноти використовували замість шпалер, для виготовлення повітряних зміїв чи просто розпалювали ними вогнище у печі.

Грошовий (не грошовитий) повітряний змій

Грошовий (не грошовитий) повітряний змій

Однак, на німецьку валюту чекало ще одне тяжке випробування. Після Другої світової війни рейхсмарка знову почала втрачати силу. Гітлер активно друкував готівку для забезпечення військових потреб, стримуючи інфляцію суворим контролем за цінами та банальним залякуванням. Якось фюрер назвав інфляцію просто «нестачею дисципліни»: «Я проконтролюю, щоб ціни залишалися стабільними. Для цього й існують мої штурмовики».

Союзники, прийшовши в Німеччину після закінчення війни, намагалися продовжувати контролювати ціни, однак все більша частина економіки переходила в тінь. Продукти, яких бракувало місцевому населенню, але які постачалися на американські військові бази, практично ставали новою валютою: цигарки, нейлонові панчохи та кулькові ручки.

Грошова реформа, оголошена 20 червня 1948 року, зобов’язала громадян обміняти рейхсмарки на нові дойчмарки, за курсом 10 до 1. Більш ніж 90% персональних заощаджень громадян були «з’їдені» нововведенням. Зате нова валюта допомогла повернути товари на полиці магазинів, а також подолати негативний вплив тіньового ринку. Сучасні економісти характеризують реформу як важкий, але необхідний крок до відновлення післявоєнної Німеччини.

Німецька дойчмарка стала приводом для гордості, інструментом порятунку та розбудови нової міцної держави. Спершу нею пишалися у Західній Німеччині, а з 1990 року — в усій об’єднаній ФРН. Жителі комуністичного сходу мали змогу обміняти свої вже недіючі остмарки на легітимні дойчмарки по великодушному з такої нагоди курсу 1 до 1. Тож, коли у 2002 році Німеччина змінила дойчмарки на євро, для значної категорії громадян процес був морально важким та лякаючим.

Дойчмарка, якою так пишалися німці, вже за 10 років була замінена на євро

Дойчмарка, якою так пишалися німці, вже на початку нового століття років була замінена на євро

Минуле, що заважає майбутньому

Яка ж роль історії у тому, що і сьогодні німці надають перевагу готівці? Дослідники виявили, що пам’ять про гіперінфляцію живе у поколіннях і залишається доволі сильною. Наприклад, жителі країн, в яких траплялися банківські кризи, скоріше будуть тримати заощадження у готівці (частіше — в іноземній, доларах США), аніж покладуть кошти на рахунок в банк. Економісти з Банку федерального резерву в Нью-Йорку виявили, що після того, як в закордонній країні спостерігається криза і тотальне знецінення місцевої валюти, попит на долари США зростає і залишається стабільно високим протягом, як мінімум, одного покоління жителів. Серед інших активних користувачів готівкової валюти в Євросоюзі — Болгарія і Румунія, кризи в яких відбувалися нещодавно, порівняно з німецькою.

Німці не те щоб люблять готівку, стверджують дослідники, — вони просто терпіти не можуть борги. І це зрозуміло, знову ж таки, з огляду на історію країни у XX ст. (антропологи давно помітили, що німецькою слово «борг», Schulden, походить від слова «провина», Schuld). Рівень споживацьких кредитів у Німеччині помітно низький. Поки весь світ живе в кредит, німці відмовляються навіть від іпотеки, — країна посідає одне з найнижчих місць за показником кількості власників житла, серед представників розвинутого світу. В 2011 році лише третина німців мала кредитну картку, але з цих 33% більшість заледве нею користувалася. В 2013 році лише 18% платежів були здійснені в Німеччині за допомогою картки, порівняно з 50% у Франції та 59% у Великобританії.

Тож, підсумуємо. Німці переважно користуються готівкою, тому що терпіти не можуть борги, все що пов’язано із заборгованістю (навіть банківські карти), як наслідок підсвідомої невпевненості у майбутньому. Навіть підприємці з Німеччини відомі своїми песимістичними поглядами. А страх перед майбутнім, в свою чергу, сягає корінням в минуле нації. Несприйняття інноваційних форм платежів спричинене світовими війнами, інфляціями і навіть запровадженням єдиної валюти ЄС.

Сьогоднішній німець чи німкеня розплачується в магазині готівкою, тому що протягом останніх 100 років їхні предки постійно знаходилися на межі грошової катастрофи, у безпосередньому її епіцентрі чи вже намагалися переборювати наслідки. Певно, потрібно набагато більше часу, щоб пам’ять про соціальні потрясіння вивітрилася із суспільства. Невтішний приклад для українців, адже наші грошові бурі відбуваються пізніше за німецькі, тож і відчувати їх наслідки ми будемо довше. З іншого боку, маючи перед очима приклад німців, можна пришвидшити власну адаптацію до стабільного життя. Головне, дочекатися, коли вже запанує стабільність у нашій сторонці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:


Джерело: QZ

Читайте также:

А як щодо психотерапевта? — як простий експеримент показав, що штучний інтелект може давати гідні поради

Технологія NFC може стати повністю безконтактною – новини з NFC Forum

Історія синтезаторів: від лампової епохи до сьогодення

Синдром самозванця: що це і як з ним боротися