Минуле сьогодення і майбутнє платіжних систем

Важко уявити сучасний світ без системи електронних платежів. Історія цього ринку надзвичайно цікава. Ідея передплачених карток з’явилася в кінці IX століття, щоб відродитися в другій половині XX століття в Америці та увійти в повсякденний побут кожної людини.

POS термінал більше не потрібен або комодизація

Що таке POS-термінал? Це компактне і захищене апаратне рішення, спеціально створене для того, щоб приймати платежі в торгівлі за картками міжнародних платіжних систем. Він вирішує безліч завдань включаючи спрощення та стандартизацію процесу покупки, дозволяє позбавиться від готівки й дає можливість миттєвої перевірки платоспроможності клієнта. Звучить солідно, є тільки одне але — ця технологія з’явилася в 1983-му році, майже 40 років тому!

Навколо POS терміналу побудована складна економіка, в якій беруть участь виробники пристроїв і вендори програмного забезпечення, а також банки, платіжні системи та лабораторії, які займаються перевіркою та сертифікацією терміналів EMVCo L1, L2 і L3, PCI DSS. Термінал потрібно спроєктувати та виготовити в Китаї, сертифікувати в лабораторіях, ввести в країну і розмитнити, продати, підтримувати та управляти життєвим циклом. І все це коштує грошей, що в кінцевому підсумку відбивається в тарифній лінійці для торгових підприємств з боку банків і платіжних систем, які грають за принципом — ми свої відсотки взяли, а ви крутитесь як хочете.

Процес вимивання POS терміналів з вершини технологічного прогресу відбувався хвилями й зараз ми спостерігаємо, ймовірно, термінальну стадію. Пройдений етап, коли китайськими та корейськими виробниками була зруйнована монополія Ingenico і Verifone на виробництво POS пристроїв і ексклюзивне постачання програмного забезпечення. Потім на кілька років невеликі mPOS машинки показали, що вартість пристрою може бути в десятки разів менше. Правда спіткнулися об PIN. Ну і нарешті, у зв’язку з директивами платіжних систем, до 2021-го року припиняється емісія карт без NFC чіпа. Концепція SoftPOS — спосіб приймати платежі без участі POS терміналу взагалі, є просто фінальним акордом. Сьогодні є технічна можливість приймати платежі за допомогою призначених для користувача мобільних пристроїв — через NFC і QR.

Що ж повинно трапитися далі? Після того як PCI SSC (Security Standards Council) випустить новий стандарт CPoC (Contactless Payments on commercial off-the-shelf), що регламентує використання PIN-коду на екрані мобільного телефону — все більше торговельних підприємств кинеться в бік програмного рішення, яке буде являти собою симбіоз класичного еквайрингу безконтактних карт і смартфонів і національного і корпоративного QR. Тиск центральних банків і війна ставок продовжиться — питання прибутковості еквайрингу і зниження витрат буде актуальним як ніколи.

Однак на цьому процес не завершиться. Еквайринг перестав бути сервісом, який банки виключно надають мерчанту. Доступ до приймання та обробки платежів все більш стають схожими на доступ до води та електрики. У цьому сервісі більше немає «чарівництва», а значить його може контролювати та надавати держава. Державі зручніше, коли є єдині правила гри: весь POS еквайринг сходиться в одному національному світчі, а всі учасники ринку дотримуються національних стандартів по дизайну, безпеці й функціональності програмного забезпечення. Саме те, що MADA (Saudi Payments Network) робить на своєму домашньому ринку. Є всі підстави припускати, що на всіх ринках, де центральні банки проводять активну політику по управлінню платежами всередині країни — це залишиться сильним трендом.

Безумовно, в кінцевій точці бачиться, що безпосередньо приймання платежів здійснюватимуть кілька великих гравців на місцевому ринку. Це будуть місцеві великі комерційні банки, держави та кілька транснаціональних гравців (Google, Apple, Amazon) які будуть утворювати систему. Вони надаватимуть свої додатки як сервіс, які будуть містити NFC платежі, різний QR, біометрії та все те, що придумають до цього моменту.

POS термінали й класичний еквайринг не зникне завтра. Платіжна індустрія вкрай консервативна і нові методи оплати, при всій їх зручності та різноманітності, будуть впроваджуватися десятиліттями. Безліч країн ще тільки запускає безконтактні проєкти, QR активно використовується тільки в Азії, де якраз і спостерігається активне зростання продажів POS машин. Але напрямок руху не підлягає сумніву і продаж Ineginco Worldline за ціною Plaid — яскравий тому приклад.

Карти більше не потрібні або біометрія

З фізичним пластиком ситуація не менш драматична. Так вийшло, що пластик більше не потрібен. Цей привид тримається на так званій звичці «card experience», інерції та нерівномірному розвитку країн. Але Генрі Форд виробляє машини на своїх фабриках, Ілон Маск запустив свою Теслу в космос — прогрес невблаганний і конячок вже ніщо не врятує. Видно відчайдушні спроби окремих учасників платіжного ринку знайти, по суті, зниклому артефакту якесь нове застосування. Якого немає.

Пластикова карта занадто затрималася. Наприклад, компанії VISA вже 62 роки, а перша карта була випущена Long Island Bank ще в 1951-му році! Карта, безумовно, за ці роки пройшла через серйозну технологічну еволюцію. Слідом за магнітною смугою з’явився Chip & PIN, який, до слова, впроваджувався не те щоб вже дуже швидко у світі. А потім прийшла пора безконтактних карт.

Безконтактну картку можна просто прикласти до термінала, для здійснення оплати. Цифри на ній тепер потрібні хіба що для e-commerce, а магнітну смугу продовжують робити з поваги до історії.

Однак, безконтактна картка досягла піку розвитку вже у пізньоайфонну епоху. Раптово з’ясувалося, що наворочений смартфон є в кишені у кожного, а ось банківський рахунок — далеко не у всіх. Інклюзивність. Нове слово. Швидше за всіх це зрозуміли в Китаї, який сильно запізнювався в розвитку фінтех сектора від західних держав, але, відповідно, і не мав балансу legacy-технологій минулого. AliPay і WeChat.Pay повністю захопили платіжний ринок, зробивши традиційну платіжну систему UnionPay — лише доповненням. Навіщо потрібна карта якщо можна зручно платити й без неї?

Перша mobile-first карта від банку BBVA з динамічним CVV

Але досвід Китаю не для всіх. У багатьох державах платіжна карта, заснована на інфраструктурі VISA і Mastercard вкоренилася настільки, що перемога QR гаманців дотепер не очевидна навіть не дивлячись на численні пілотні проєкти й проникнення азійських гігантів. У тій же Швейцарії, скажімо, немає проблем з відкриттям банківського рахунку для величезного населення із сільської глибинки в розумінні Індії та Китаю. Але все ж платити телефоном зручно і відповіддю VISA і Mastercard є токенізація — сервіси MDES і VTS, які дозволяють випустити наявну карту у вигляді «токена» всередині вашого смартфона. Це швидко, дешево і зручно для покупця. Реальна карта стає не потрібна — можна платити браслетом, кільцем або годинником. Іспанський банк BBVA вже почав випуск виключно цифрові карткові продукти в дусі концепції digital first.

Трохи менш очевидно, що також немає ніякого сенсу показувати фотографію на екрані телефону — це просто реверанс в сторону минулої епохи, символ спадкоємності і не більше. Немає карти, немає чіпа на карті й, відповідно, немає більше необхідності вводити ПІН-код — виробники смартфонів Samsung і Apple зможуть аутентифікувати вас за відбитком пальця або формі голови.

Карта зникла, зменшившись до квадратика QR або цифрового токена всередині брелоків і годинників. І це має дуже серйозні наслідки. Наприклад, e-commerce традиційно був збудований навколо введення реквізитів картки в форму оплати. Але якщо більше немає ніякої карти, то що ж вводити й куди? Найпростіша відповідь — нічого вводити не потрібно, крім одноразового пароля в кращих традиціях SCA (strong customer authentication). Ваші платіжні дані вже і так зберігаються в системах Apple.Pay, Google.Pay або Sber.Pay і практично все зроблено для того, щоб покупка відбувалася в один дотик. Це зручно.

Виробники карт у відчайдушній спробі врятувати те, чого більше немає, впроваджують цілу серію інновацій — карта з вбудованим відбитком пальця, вертикальна карта, карта без номера та екологічна карта з перероблених матеріалів. Ідея в тому, щоб підвищити задоволення покупця від використання картки. Щоб було приємно тримати її в руках. Стильно, дорого і технологічно. Але насправді все одно віддає «ретро», та й немає нічого екологічніше QR коду або токена. Це все невеликі нішеві рішення, які кардинально не зможуть замінити картину і переламати тренд на винищення пластика.

Що буде далі? Зараз щоб заплатити Apple.Pay необхідно просто пред’явити своє обличчя камері свого смартфона. Розвиток цієї ідеї аутентифікація з боку мерчанта. Це саме те, що вже кілька років роблять в Китаї. Національні бази біометричних даних, роумінг між регіонами та біометрична аутентифікація на стороні мерчанта — логічно, зручно і при цьому дешево для всіх учасників процесу.

Банки більше не потрібні або Embedded Finance

Комодітізаціі обробки платежів, втручання центральних банків у платіжні сервіси безпосередньо, ідентичні продуктові лінійки і як наслідок гостра конкуренція, бурхливе зростання фінтех компаній і звичайно ж open banking під прапорами PSD2-подібних директив. Здавалося б, що гірше бути не може, але тут лунає стукіт знизу — приспіли технологічні компанії. Samsung, Google, Huawei, Amazon, Apple, Uber і незліченну кількість не таких великих організацій стали активно входити на ринок фінансових послуг, не бажаючи допускати інші компанії до своїх користувачів і, тим більше платити суттєвий відсоток за обслуговування.

Сьогодні рішуче незрозуміло, чим сервіс банків буде краще, ніж той же сервіс, який надасть велика мережа супермаркетів, що отримала банківську ліцензію? Чому їх мобільний додаток буде гірше? Якщо з’ясується, що єдина відмінність лише в історично серйозних бар’єрах входу на ринок — то нас чекають серйозні зміни. Ніхто не любить проміжні ланки, які беруть грошей більше, ніж додають цінності в ціннісний ланцюжок.

Статистика використання NFC

Не схоже на те, що «супермаркети» витіснять банки повністю. Вони займуть свій значний шматок, але їхня перевага буде і ж обмеженням — лояльна аудиторія. Крім того, люди схильні вибирати простіші рішення — двадцять різних токенів і гаманців в мобільному пристрої — явно не про це.

Можна також спостерігати, що відбувається злиття платіжного світу і звичайною повсякденною інфраструктурою. Вже складно зустріти вендінг, куди POS термінал якщо не вбудований, то хоча б не приліплений зовні. У системах міського транспорту ледь не кожен день стартує новий проєкт, який дозволяє використовувати токенізовані карти (мобільний телефон) для оплати, прикладаючи до звичайних змонтованих терміналів. Міський транспорт на кшталт велосипедів або електросамокатів випускається з можливістю безконтактної оплати карткою, хоча б через QR.

У світі пост-PSD2 існує відносно невелика кількість банків, які займаються тільки сервісними функціями з управління рахунками користувачів, в той час, як всі інші операції виконує або держава, або рій фінтех організацій, які стикаються на маркетплейсах і конкурують за стандартизованими умовами. Люди ж будуть вибирати між екосистемами продуктів або інтерфейсами мобільних банків. Можливо, що великі компанії зроблять банківське обслуговування просто частиною ширшої підписки — 10% знижка на таксі та ось вам ще й пільгові умови для управління фінансами. Упор буде зроблений на функціональність і зручність для кінцевого користувача. Ініціативи на кшталт управління особистими фінансами з Excel стануть нормою.

Embedded-finance — це можливість зручно і швидко розлучатися з грошима в будь-який момент і в будь-якому місці. Концепція, яку можна назвати «плати та живи». Більше немає потреби ні в POS терміналах, ні в фізичному пластику — все перейшло в цифровий вигляд. По суті, ми крок від способу оплати з серіалу Altered Carbon, де головний герой просто плював на датчик.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Читайте также:

Найбільш оригінальні та дивні винаходи на CES 2020

У Viber з’явився сервіс миттєвих грошових переказів. Що з ним не так?

Чим цікаве «квадробачення» від Redmi Note 8 Pro?

Що відбувається на ринку фінтех в Україні