Раніше ми розповідали про цифрових археологів, які відшуковують технологічні пам’ятки історії, однак сьогодні ми говоримо про справжню археологію та дослідження давніх суспільств, а також про вчених, які популяризують археологію серед українців. Павло Боровець з громадської організації «Центр палеоетнологічних досліджень» ім. Федора Вовка розповів нам, як розвивається сучасна археологія в Україні та що робить його організація для залучення фанатів науки як серед молоді, так і серед закордонних партнерів:
Павло Боровець
— Оскільки не всі наші читачі є обізнаними із прикладною наукою в цілому та із археологією зокрема, розкажіть, що являє собою робота Центру як для науковців, так і для суспільства загалом
Наша громадська організація була створена в травні 2015 року на базі кафедри Археології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Ідея створення такої організації витала в повітрі вже кілька років до цього. По суті, члени організації — це молоді дослідники: студенти, аспіранти та працівники музеїв Києва, яким допомагають досвідчені вчені, що виступають в ролі наукових консультантів.
Загалом, метою Центру є об’єднання зусиль представників молодого покоління вчених задля проведення комплексних досліджень давніх людських спільнот, а також популяризації історії і археології серед широкого загалу.
Завдання, виконання яких ставить перед собою Центр, можна розділити на три частини:
Наука
- Подолання розділеності сучасної науки, що затиснена в рамки офіційних установ і через це стає все більш ізольованою від суспільства.
- Проведення комплексних досліджень давніх суспільств з метою розкриття взаємостосунків людських спільнот між собою та з оточуючим середовищем на різних етапах історичного розвитку.
- Слідування принципам наукової етики в процесі досліджень, що передбачає суцільне неприйняття догматизму, ідеологізації, авторитаризму і фальсифікації фактів.
- Розробка нових ідей та поглядів на сучасне суспільство, через вивчення історії його становлення.
- Організація друкованого та інтернет-видання для висвітлення наукових досягнень.
Соціальна дія
- Збереження культурної спадщини є однією з найголовніших вимог сучасного цивілізованого світу, адже без суспільної пам’яті немає суспільного буття. Популяризація культурної спадщини – потужний чинник формування свідомості незалежного і повноцінного європейського народу.
- Популяризація знань, що стосуються об’єкту досліджень, через організацію наукових конференцій, виставок, публічних семінарів, друкованих видань.
- Організація вільного доступу до результатів діяльності Центру через мережу інтернет.
- Активне долучення до процесу охорони культурної та природної спадщини на території України як через безпосередню участь, так і через співпрацю з державними адміністраціями, науковими та іншими громадськими організаціями.
З огляду на поширення псевдонаукових концепцій, падіння морального авторитету науки серед суспільства Центр визначає популяризацію наукового підходу як важливу сферу своєї діяльності. Зростання інтересу до давньої історії людства, в середовищі сучасного українського і світового суспільства, планується досягнути підвищенням професійного рівня членів Центру, через організацію комплексних досліджень і взаємодію з іншими науковими товариствами.
Міжнародне співробітництво
Даний напрям діяльності Центру передбачає налагодження плідної співпраці і діалогу з установами і організаціями, задля:
- обміну досвідом під час польових і лабораторних досліджень, організацій виставок, виступів на конференціях, роботі з колекціями в Україні колегами з закордону, а також членами Центру в країнах, з якими буде досягнуто домовленості;
- використання сучасних методик в процесі досліджень археологічних пам’яток, що особливо стосується апробації методів природничих наук;
- інкорпорації матеріалів з українських пам’яток первісності до загальноєвропейських баз даних;
- використання міжнародного досвіду у сфері охорони пам’яток культурної спадщини;
- організаційне входження у європейські та світові організації, метою яких є дослідження та охорона пам’яток первісної культури та природного середовища.
Археологи за роботою
— Отже, серед головних завдань є популяризація гуманітарних наук в Україні…
Так, справді, ми займаємося цим напрямом. Ми вважаємо, що інвестиції в гуманітарне знання та освіту є інвестиціями в майбутнє, що зневага до досліджень в галузі історії розвитку людини та її культури призводить до ще глибшої дегуманізації суспільства, тому констатуємо необхідність розвитку цих знань та їх популяризацію, особливо у сучасний, кризовий момент.
Наприклад, в співпраці з відеопродакшеном Wild Fox Film нами були створені два відеокурси — «Популярна антропологія» та «Археологія України», в яких відомі археологи в простій, доступній формі розповідають широкому загалу про історію та археологію, таким чином популяризуючи ці гуманітарні науки. Всі відео опубліковані у вільному доступі на Youtube-каналі Wild Fox Film.
— Не секрет, що із підтримкою науки в нашій країні все непросто. Чи шукаєте Ви такої підтримки за межами країни? Як співпрацюєте із колегами за кордоном?
Пошук міжнародних грантів є одним з головних напрямків діяльності нашого Центру, адже через недофінансування науки державою таке співробітництво іноді буває єдиним шляхом продовжувати наукові дослідження. Ми постійно подаємо грантові заявки до різних фондів та організацій.
Зокрема, в минулому році члени нашого Центру почали приймати участь в проекті Швейцарського наукового фонду SNF (Schweizerischer Nationalfonds) в рамках програми наукового співробітництва між Східною Європою і Швейцарією (SCOPES 2013-2016) на тему: «Східноєвропейська мережа з археології неоліту і археології річок та озер з метою вдосконалення методів польових досліджень і датування».
В рамках проекту заплановані наукові семінари і лекції по напрямкам: археологія неоліту Східної Європи, зокрема України; підводна археологія, археологія річок і озер; літня польова школа з підводної археології з отриманням диплому Європейського наукового дайвінгу ESD (The European Scientific Diver), а також стажування студентів і аспірантів нашого Центру в Університеті Берна за індивідуальними науковими планами (написання розділів дипломів і дисертацій) і за програмою університету Берна з дендрохронології залишків неолітичної доби.
Участь у закордонних семінарах та конференціях як один із напрямків роботи
— Ми пишемо про науку та технології, тож цікавить нас, чи застосовують сучасні археологи ІТ та електроніку в своїй роботі?
На жаль, через брак того ж фінансування найкращі новинки електроніки та інформаційні технології часто є недоступними для археологів. Звичайно, ми користуємося електронікою для фіксації результатів розкопок — теодолітами, GPS-навігаторами, металошукачами, цифровими фотоапаратами – хоча, в своїй більшості, це застаріла техніка. Вона відіграє скоріше другорядну роль і тому археологи полюбляють працювати «по-старому», тобто лопатою і олівцями з лінійкою. Це дуже прикра ситуація, адже археологія, як наука, дуже потребує використання сучасних електронних розробок, які значно полегшують і підвищують ефективність та точність роботи археологів.
Однак, є і позитивні приклади. Наприклад, окремими археологами використовуються інформаційні технології в роботі над картографією — за допомогою GoogleEarth створюються мапи з базою даних археологічних пам’яток, нанесенням ділянок розкопів, поширенням певних типів знахідок. Безперечно, українська археологія потребує впровадження нових технологій, наприклад, для археологічних розвідок або створення детальних мап можна використовувати коптери і т.п. Але до цього ще далеко.
— Не будемо тільки про проблеми; є, певно, й успіхи в роботі Центру…
Одним із перших досягнень нашої ГО є організація та проведення міжнародної наукової конференції: «Людина і Ландшафт: географічний підхід в первісній археології», яка пройшла 2-3 лютого 2016 року в червоному корпусі КНУ ім. Тараса Шевченка. Цінністю цієї конференції є те, що вона додає українську археологічну спадщину до загальноєвропейської системи досліджень, поглиблює міжнародне співробітництво та створює сітку контактів між вченими різних країн.
В конференції прийняло участь близько 60 науковців з дослідницьких і освітніх установ Києва, Одеси, Луцька, Черкас, Харкова, Мінська (Білорусь), Жешува, Кракова, Варшави (Польща), Парижа (Франція), Берна (Швейцарія) та інших міст. Найбільш активними виявились представники Інституту археології НАН України, Києво-Могилянської академії, Інституту геології КНУ ім. Тараса Шевченка, Інституту зоології НАН України, Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та ін.
Оскільки ГО не має державного фінансування та існує лише за рахунок членських внесків, було прийнято рішення частину грошей зібрати за допомогою краудфандингу. В партнерстві з відомою інтернет-платформою «Спільнокошт» було створено проект по збору грошей і всього лише за 14 днів ми зібрали необхідну суму! Цікаво, що 86% грошей надіслали люди, які не мали до археології і історії ніякого відношення. Це було особливо приємно, адже ця кампанія була також і соціальним експериментом, який мав показати рівень комунікації між суспільством та наукою. Ми довели собі та іншим, що суспільство цікавиться історією та археологією, а також готово підтримувати розвиток цих галузей.
— Раз ми вже заговорили про фінансування та можливі зміни у ньому, цікавить Ваше ставлення до нещодавно прийнятого Закону про наукову і науково-технічну діяльність…
Чесно кажучи, поки що зарано говорити про конкретні очікування щодо цього закону. Багато хто зі старшого покоління археологів сприйняли ці зміни вороже, адже побоюються за своє майбутнє. Наприклад, фінансування Інституту Археології НАН України в цьому році профінансовано державою лише на 40%, багато хто потрапить під скорочення. Лунають навіть думки, що це знищення української науки.
З іншого боку, фактом є те, що сучасна українська наука, в тому числі історія і археологія, знаходиться в жалюгідному становищі. Безумовно, в цьому винуваті і самі науковці, які робили недостатньо для того щоб відбулися позитивні зміни. Про це можна сперечатися, так це чи не так. Але те, що потрібні грунтовні реформи — є незаперечним фактом. Наука потребує змін, нових підходів і ефективних рішень, це життєво необхідне для її виживання. Але чи зможе держава провести швидкі та правильні реформи — це питання. Поживемо — побачимо.
— За кордоном значну увагу приділено грантовим проектам в сфері крос-дисциплінарної співпраці. Чи є доступ до подібних програм для українських вчених?
Так, такі проекти є в Україні. Наприклад, вищезгаданий проект з Швейцарським науковим фондом SNF про археологію і гідрологію річок і озер Східної Європи. Також наша ГО подала заяву на грант від уряду США, пов’язаний з консервацією і музеєфікацією унікальної археологічної пам’ятки палеоліту України — Межирічської стоянки мисливців на мамонтів, унікальної для всієї Європи. Насправді, останнім часом таких пропозицій побільшало, було б бажання прикласти зусилля для того щоб оформити необхідну документацію і подати грантову заявку, бо іноді це може займати багато часу.
— Припустимо, хтось із наших читачів цікавиться археологією і хоче стати археологом. З чого б Ви порадили почати, окрім отримання профільної освіти?
Безумовно, профільна освіта потрібна для того щоб стати професійним археологом. Але багато людей, не пов’язаних з історією чи археологією, кожен рік приїжджають на різні розкопки щоб покопати в своє задоволення під керівництвом науковців. Це можуть бути і друзі, і знайомі археологів, або прості волонтери. Тому можна займатися археологією як хобі, щоб мати можливість на тиждень-два виїхати з міста для того щоб пожити в палатці, посидіти ввечері біля багаття і поспівати пісень, адже археологія передбачає подібні «романтичні» моменти.
Наша ГО в найближчому майбутньому планує реалізувати сміливий проект — створення археологічної школи на базі палеолітичної стоянки на мамонтів в Межиріччі. Це буде дослідницька база, де студенти та аспіранти з різних країн Європи могли б здобувати досвід практичної археології, налагоджувати професійні та дружні контакти між собою. Також є плани залучати всіх бажаючих спробувати себе в археологічних розкопках — кожна людина зможе потрапити в цю школу і зробити всій внесок в розвиток української науки. Крім того, якщо таких бажаючих буде багато, то цілком можлива організація в школі лекцій та тематичних воркшопів з археології України для широкого загалу.