25 років у Мережі — життя найпершого сайту

25 років тому, у серпні, запрацював перший загальнодоступний веб-сайт. Розробка сера Тіма Бернерса-Лі складалася з початкової сторінки з гіперлінками, які перенаправляли користувача до інших онлайн-сторінок. На щойно запущеному ресурсі Бернерс-Лі виклав план щодо розгортання сервісу, якому судилося зіграти головну роль в формуванні нового суспільства XXI століття.

Tim_Berners-Lee_director_of_the_World_Wide_Web_Consortium-large_trans++cvya6rOQnD6W9RNWBA6vPvauL762kXdQceLRRxtJC54

Бернерс-Лі вбачав у всесвітній мережі систему для вільного обміну інформацією, документами та посиланнями, з можливістю контекстного пошуку. Хоча з того часу минуло чимало часу, і сайти змінилися, в інтернеті залишились ентузіасти, які вважають задум сера Тіма нереалізованим та планують заново віднайти інтернет, щоб виправити помилки попередників.

Про появу WWW

Перший сайт Бернерс-Лі запустив 6 серпня 1991 року зі свого комп’ютера NeXT, в штаб-квартирі CERN, що у Женеві, Швейцарія. За адресою, яка актуальна і сьогодні, була розміщена основна інформація про структуру мережі, шлях доступу до документації, а також інструкція, як запустити свій власний сервер.

Так виглядав перший у світі сайт

Так виглядав перший у світі сайт

На власному ПК Бернерс-Лі був змушений залишити паперове оголошення про заборону відключення живлення машини, що слугувала місцем прописки першого веб-сайту в історії людства. У 2013 році CERN відновила діяльність сторінки за оригінальним посиланням.

First_Web_Server

Той самий NeXT, на якому було створено інтернет

Окремі дослідники називають днем народження інтернету 12 березня 1989 року — день, коли Бернерс-Лі розповсюдив свою пропозицію щодо співпраці в контексті інформаційного менеджменту. Звернення стосувалось підприємств, адже сам Тім розглядав всесвітню мережу, як засіб збереження корпоративних даних та спільноту науковців.

В той час він працював програмістом в CERN і неодноразово спостерігав, як важливі робочі дані зникали через погано налагоджену комунікацію між співробітниками та високий рівень ротації персоналу. Дослідники могли витрачати тижні робочого часу на вирішення проблеми, а потім виявити в неупорядкованих теках з документами необхідне рішення, віднайдене колегами кілька місяців тому.

Бернерс-Лі зрозумів, що CERN щодо пошуку загубленої інформації являє собою мініатюрну модель всесвітньої спільноти, яка вже за пару років зустрінеться з аналогічною проблемою збереження даних. Саме для вирішення цієї проблеми він розробив універсальну об’єднану інформаційну систему, — праобраз майбутнього інтернету, — в якій легко буде знайти необхідні документи чи будь-які дані, завдяки тематичним зв’язкам та гіперактивним посиланням з одного тексту на інший. Тодішній керівник Тіма у CERN Майк Сендал (Mike Sendall) так схарактеризував проект: «Непереконливо, але захоплююче». Було схвалено створення пов’язаної мережі інформації.

БІЛЬШЕ ПРО ІСТОРІЮ ТЕХНОЛОГІЙ:

Перші дані онлайн

Менш ніж за два роки, напередодні Різдва 1990-го, Бернерс-Лі завершив роботу над інфраструктурою мережі та дизайном першої веб-сторінки. Він розробив протокол HyperText Transfer Protocol (HTTP), що визначав шляхи передачі інформації між комп’ютерами, та мову HyperText Markup Language (HTML), за допомогою якої створювались перші онлайн-сторінки. На той час в Тіма вже був готовий текст для розміщення на першій сторінці у відкритій мережі — з інструкцією для всіх охочих долучитись до нової системи обміну інформацією.

Серед перших документів, завантажених до мережі, була телефона книга всіх співробітників CERN, яку виклав Бернд Поллерманн (Bernd Pollermann). Незабаром в систему було завантажено перше медійне зображення — постер пародійного поп-гурту «Les Horribles Cernettes», учасниці якого співали, переважно, про свою роботу в CERN та фізичні явища.

Les_Horribles_Cernettes_in_1992-large_trans++qVzuuqpFlyLIwiB6NTmJwQxGKE8Rtm1EoQeyplg5S5g

1993 року WWW отримала ліцензію на роботу у відкритому форматі — відтепер будь-який користувач з відповідним обладнанням міг запустити власний сервер та створювати сайти. Завдяки цьому онлайн-бібліотека почала стрімко накопичувати нові дані, а до першопрохідців з CERN доєднались користувачі з технологічних університетів США. Стандарти http та html почали витісняти локальні розробки інших спеціалістів, так як надавали більше можливостей. Так, в Університеті Міннесоти використовували власний мережевий протокол Gopher, однак після 1993-го року він втратив популярність та згодом зник з практичного користування. Того ж року відбувся запуск браузера Mosaic та перша інтернет-конференція під назвою «Woodstock of the web» (відсилання до назви знаменитого музичного фестивалю, що вперше відбувся 1969-го у США).

Перший браузер Тіма Бернерса-Лі. 1993 рік

Що далі?

Чверть століття потому інтернетом керують соціальні мережі, пошукові системи та сайти онлайн-магазинів. Об’єднаний інформаційний простір сьогодні переповнений інтерактивними сайтами, що створені з використанням нових мов і протоколів. Потокова музика та хмарні сервіси забезпечують публікацію та пересилання практично необмеженої кількості медіаконтенту. Нові IT-тренди все більше об’єднують світ на дисплеї з фізичною реальністю. «Інтернет речей», AR- та VR-пристрої, біометричні паролі та швидкісне підключення розпочинають новий період в розвитку всесвітньої мережі. Більше про майбутнє сучасних технологій читайте в наших матеріалах:

Джерело: Telegraph

Читайте также:

Битва флагманів: Samsung Galaxy Note 10 Plus vs. iPhone XS Max

Екологічні будикнки-куполи від стартапу Geoship

Звідки взялися хмарні технології? Перспективи та історія розвитку

Криптомайнери, UEFI-руткіти, злошкідливі Word-скрипти: найбільш актуальні загрози в кіберпросторі