Проблеми та перспективи сучасних hardware-стартапів

Коли йдеться про розробку hardware-продукту стартапами у Кремнієвій долині чи за її межами, ми одразу уявляємо кампанію по збору коштів на Kickstarter чи Indiegogo (адже саме такі приклади продемонстрували українські проекти Ritot та Ecois.me). Втім, хоч 2015-й і можна назвати «роком заліза» в стартап-індустрії, кошти далеко не завжди шукають за допомогою платформ колективного фінансування.

Роками стартапи, котрі розробляли пристрої, перебували в скрутному становищі — їм доводилося створювати універсальний гаджет, який би «усім підходив». Створення прототипу та запуск серійного виробництва потребував значних капіталовкладень, і далеко не кожен виходив за межі свого гаража, щоб перетворитись на Apple.

За минулі 2 роки ситуація кардинально змінилася. Акселератори, консультанти-ментори та невеличкі допоміжні виробництва стали активно займатися підтримкою hardware-проектів, що зробило можливим їхній «вихід з підпілля».

Наприклад, компанія PCH International займається виробництвом комплектуючих та готових серійних зразків для низки стартапів, котрі проектують різні гаджети. Весною ця компанія допомогла нью-йоркському стартапові GoTenna — їхній проект передбачає створення бездротових мереж в будь-якій точці світу за допомогою окремого пристрою. Користувачі можуть обмінюватися повідомленнями та файлами зі своїх смартфонів в такій закритій мережі.

Особливість GoTenna та декількох інших «залізних» стартапів 2015 року — вони вирішили не користуватись механізмом колективного фінансування чи випуском комплектуючих за межами США (в Китаї чи деінде). Вони звернулись по допомогу до консультантів, щоб випустити продукт на локальному виробництві і таким чином максимально здешевити та прискорити процес випуску пристроїв для американського ринку.

Інвестори активно вмовляють стартаперів, що подібний крок є хибним і призведе до затягування строків та потребуватиме значного бюджету. Але 2015-й — саме той період, коли можна ставити подібні експерименти: в Долині нині дуже популярне створення і проектування роботів, термостатів, смарт-годинників на основі власних розробок та запуску невеличкого виробництва комплектуючих та комп’ютерних плат «на місці». Венчурні інвестиції в такі проекти за 2014 рік склали $1,48 млрд, якщо вірити аналітичним даним PitchBook.

За таких значних капіталовкладень у стартапів зникає мотивація для пошуку коштів за межами США, переносу виробництва до Китаю чи типової стратегії з організацією кампанії на Kickstarter.

Звісно, так було не завжди. Ще й досі типова фраза, яку ви почуєте про розробку апаратного стартапу: «Залізо — це складно і дорого». Декілька відомих компаній, добре забезпечених кадрами та грошима, провалилися зі своїми hardware-стартапами через проблеми із циклом виробництва та постачання.

Найяскравіший приклад — смарт-годинник Kreyos. Він зібрав на платформі колективного фінансування шалену суму в $1,5 млн ще 2013 року, але через складнощі із китайським підрядником та низьку якість фінального продукту, компанія збанкрутувала і не змогла виправдати очікувань тих, хто вклав свої гроші в цей проект.

Причина очевидна: якщо із програмним забезпеченням завжди можна «пофіксити» помилки та випустити оновлення, то із пристроями доведеться повністю переробляти все, повертати непрацюючий варіант, замінювати його на робочий — ще й відшкодовувати збитки та доставку до замовника.

Ще один розпіарений стартап Coin не зміг упоратись із контрольними строками та процесом доставки готового рішення до користувачів. Вони мали випустити електронну універсальну картку, яка би замінила власнику цілу жменю кредитних та дебетових карток. Пристрій було продемонстровано на стадії прототипу в листопаді 2013 року, За 10 місяців творці гаджету обіцяли доставити його замовникам.

Але витрати грошей та часу на розробку серійної моделі значно перевищили очікування авторів проекту — і в серпні 2014 року вони відклали реліз та доставку готового гаджету принаймні на рік, щоб створити реально працюючий прототип та усунути всі ті недоліки, які в ньому виникли в процесі розробки серійної моделі. Тепер їм довелося повернути частину коштів та взагалі відмовитися від чітких строків релізу.

Довести продукт до стадії серійного виробництва, працездатної моделі та доставки його замовникам — ще той виклик не лише для невеличких команд. Відомий виробник фітнес-трекерів Fitbit зіштовхнувся із тим, що новий розрекламований браслет Force спричинив низку алергічних реакцій на шкірі його нових власників. На початку 2014 року партію таких браслетів довелося відкликати з ринку, а вся ця історія отримала широкий розголос у пресі.

Конкуренти, що випускають аналогічний браслет Jawbone, 2011 року теж зіштовхнулись із неприємністю: новий браслет «помирав» невдовзі після купівлі, і компанії доводилося постійно міняти гаджети на нові за власний рахунок. Минулої осені браслет цього ж виробника UP3 не випускали декілька місяців на ринок через виявлені дефекти — він ніяк «не хотів» ставати настільки стійким до води й вологи, як про це заявляли виробники.

Хоча виробництво комплектуючих цілком підпадає під дію «закону Мура», а програмні та апаратні інструменти для протипів та серійної розробки часто взагалі є безкоштовними, створювати «залізо» все ще непросто. Одна із причин, які призводять до фіаско на ринку hardware-стартапів — підприємці-початківці часто забувають, що на відміну від засобів прототипіювання та моделювання, серійне виробництво хоч і покращилося порівняно із тим, що було 10 років тому, але не зазнало суттєвих змін. Випуск серійного продукту все ще залишається витратним та складним процесом.

Створити прототип не так вже й складно, вважає Роберт Брюннер (Robert Brunner), CEO дизайнерської компанії Ammunition, котрий колись відповідав за напрямок промислового дизайну в Apple. Але він слушно підкреслює, що блискуча ідея та працюючий прототип — то лише початок непростого шляху.

Оскільки стартаперам зазвичай бракує практичних навичок дизайну, тестування та моделювання і управління процесами серійного виробництва, вони звертаються до hardware-акселераторів. В них є ментори та консультанти, котрі за певний відсоток від прибутків чи інвестицій проекту погоджуються дати лад усім ідеям, котрі виникають в голові у інженерів-початківців чи дизайнерів-самоуків.

2015-й — хороший рік для того, аби спробувати свої сили в якості команди hardware-стартапу. От тільки обирати для цього все ж краще можливості та інструменти, які дає Кремнієва долина, а не покладатись виключно на краудфандинг та власні навички.

За матеріалами: cnet.com

Читайте также:

Большие надежды низкотехнологического смартфона

Маркетинг вашей книги: пошаговая инструкция

Mi Band 4: чи вартий він своїх грошей?

Як спланувати успішний семінар