Кінець офісного рабства в епоху ІТ — чому робота «в офісі з 9 до 18» померла

40 годин в офісі на тиждень — вже найближчим часом ця норма відійде у минуле як безґлузда та неефективна, – впевнені представники фріланс-платформи Upwork.

Словосполучення «повний робочий день» міцно в’їлося у нашу свідомість. Між тим, 8-годинний робочий день не є природнім для людського організму. До промислової революції ХІХ століття вкрай небагато людей мали чітку структуру «робочого тижня» із необхідністю щоранку кудись іти чи по 8-10-12 годин працювати і виконувати низку обов’язків. Концепція структурованого робочого дня була створена промисловцями, котрі виявили: якщо зібрати працівників в приміщенні фабрики, систематизувати їхні завдання та розподілити загальну норму сукупного випуску на певну кількість годин, справа піде швидше та ефективніше. Про те, чи буде це ефективніше та природніше для людського організму та психіки, ніхто із них не задумувався.

За минулі 100 років 40-годинний робочий тиждень став центром усіх бізнес-моделей та сенсом життя для мільйонів людей. Причина проста: ні профспілки, ні власники, ні окремі підприємці так і не вигадали більш ефективної моделі, котра би дозволяла збирати відносно великі групи людей в одному і тому ж розташуванні для виконання спільних чи взаємопов’язаних завдань.

Але час йшов, технології змінювалися — і в пост-індустріальну, цифрову еру в однієї і тієї ж людини протягом навіть перших 50 років життя може бути не одна кар’єра чи фах, а декілька «мікрокар’єр» чи паралельних фахів. Традиційна «робота на повний день» поступається місцем фрілансу та поєднанню часткової зайнятості на кількох розпаралелених проектах. В часи, коли ринок віддано хмарним сервісам та інтернет-комунікаціям, немає потреби 8-10 годин на добу приходити в офіс, займати окремий стіл щоб працювати із документами, завданнями, створювати креслення чи готувати новини, обробляти дані чи виконувати фінансові розрахунки. Ціла низка спеціальностей назавжди «відв’язалися» від жорстких часових та просторових рамок завдяки «закону Мура» та розвиткові інтернет-доступу у приватних домогосподарствах, а не лише у великих корпораціях (як це було на початку цифрової ери).

На ринку з’являються «вільні агенти робочої сили» — частково зайняті фахівці низки професій, котрі можуть паралельно співпрацювати і з великими корпораціями, і з інді-проектами.

Трансформація зв’язків та умов ринку праці призвела до появи нових майданчиків, де виконавці та замовники можуть знайти один одного і здійснити «обмін» грошей на знання та навички і навпаки. Модель «sharing economy» («економіки спільного користування») почала працювати не лише у пасажирських перевезеннях чи оренді житла (хоч і прийшла звідти). Стартапи Lyft та Sidecar дають змогу водіям відшкодувати частину витрат на паливо та обслуговування машин за рахунок можливості «розділити» вартість поїздки із тими, хто регулярно подорожує містами. Стартап TaskRabbit слугує для виконання невеликих завдань на замовлення у стислі терміни тими, хто має «зайвий» час та потрібні навички (в Україні є аналогічний проект). Усім відома платформа оренди житла чи навіть просто дивану у чужому помешканні Airbnb зменшує фінансове навантаження для власника квартири чи будинку. Платформа Etsy дозволяє продавати браслети, сувеніри і навіть готовий одяг, пошитий чи згачкований вашою дівчиною під час перегляду чергової серії «Гри Престолів».

Але це — лише верхівка потенційного «айсбергу», яким може стати оновлений ринок праці за умов використання надлишкового часу для різних проектів. Адже подібна модель може використовуватись (і часто — вже використовується) хіміками та лікарями, мікробіологами чи інженерами, дизайнерами та архітекторами, адвокатами та тими, хто хоче поєднувати проект від великої компанії із невеличким власним бізнесом.

Є вже навіть вдалі приклади того, як великі корпорації можуть трансформувати ринок праці. Приміром, 2013 року компанія General Electric запровадила конкурс під назвою Bracket Challenge. Завданням конкурсу було винайти оптимальну конструкцію фіксаторів для авіаційного двигуна. На конкурс дизайнери подали понад 700 робіт. Вибрано було варіант від інженера, що на той момент проживав у Індонезії: він, не полишаючи основної роботи, отримав грошову винагороду у $7 тис, а корпорація, витративши мінімум часу та коштів, змогла зробити конструкцію деталі для двигуна на 84% легшою за вагою.

Програма настільки добре себе зарекомендувала, що корпорація зорганізувала ще низку аналогічних конкурсів. Те ж роблять і в інших сферах діяльності — від виробництва ліків до розробки нафтових родовищ. Дон Тепскотт (Don Tapscott) у книзі «Wikinomics: How Mass Collaboration Changes Everything» («Вікіноміка: Як масова співпраця змінює все») описує можливості краудсорсингу в роботі великих компаній. Фактично на наших очах виникає нова форма співпраці між власниками бізнесу та кваліфікованим персоналом.

Більше того: навіть сама індустрія пошуку кваліфікованих кадрів та управління персоналом має нове «дихання». Стартап Recruitifi створив онлайн-майданчик, де по один бік — професійні рекрутери, а по інший — корпоративні замовники, яким потрібні послуги директора з персоналу чи того, хто зможе оцінити і оновити команду їхнього стартапу чи корпорації.

В Recruitifi будь-хто може спробувати себе в ролі рекрутера та підібрати кандидатури для корпорації замовника. Немає бар’єрів входу – є просто набір критеріїв, яким потрібно відповідати під час пошуку кандидатур. Навіть маркетинг-менеджер може виступити гарним рекрутером, якщо порекомендує на вакантну посаду знайомого маркетолога із гарним портфоліо та набором потрібних ділових якостей. Для того, щоб виконати цю роботу та отримати комісійні в разі успішного найму запропонованої вами кандидатури, достатньо просто мати широке коло знайомств серед фахівців та зареєструвати обліковий запис на сайті Recruitifi — і все.

Ще більше можливостей для заробітку та реалізації додаткових навичок відкривається, якщо мова йде про фріланс-платформи на кшталт Upwork. Тут «вільні агенти» можуть поєднувати одночасно декілька навичок (журналіста і копірайтера, маркетолога і менеджера із продажів, дизайнера та тестувальника прототипів, програміста та менеджера проектів) — і при цьому сукупний результат від них буде вищим, ніж від окремих офісних працівників із окремими, не-суміщеними спеціальностями.

Втім, незаважаючи на дешеві сучасні цифрові технології та скорочення витрат на пошуки і винаймання персоналу, тривалість робочого дня у фрілансерів покоління «від 30 і старше» залишається стабільно довгою — і часто перевищує 40 годин на тиждень. Це можна пояснити психологічними особливостями сприйняття роботи як такої. В молодшого покоління спеціалістів (так званих «мілленіалів») вже немає такого бажання «горіти на роботі», не визнаючи гнучких строків та можливості скорочення робочого дня і тижня наполовину.

Нещодавно в Future Workplace провели дослідження, в рамках якого з’ясувалося, що 91% «мілленіалів» не планують працювати на одному і тому ж місці довше ніж три роки, а гнучкий графік та можливість працювати з дому частково чи постійно для них має більшу вагу, ніж розмір заробітньої плати.

Одна робота на все життя? Це більше нікому не цікаво. Скорочення витрат та поява додаткових факторів, котрі більш цікаві для фахівців, ніж просто гроші та «самореалізація», разом із цифровою революцією та появою нових платформ вже в найближчі декілька років остаточно зруйнують тезу про «40-годинний робочий тиждень». На зміну «40 років на одному місці» приходять «40 місць для роботи протягом року».

За матеріалами: medium.com